про повернення позовної заяви
18 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3655/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні з 13.03.2023 року при обчисленні ОСОБА_1 розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.03.2023 по 18.03.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.03.2023 по 18.03.2025 основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду 01.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.08.2025 на виконання ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник, зокрема, через неналежну, на думку позивача, виплату йому грошового забезпечення за час проходження військової служби у відповідача за період з 13.03.2023 року по 18.03.2025 року. Позивач вважає, що грошове забезпечення за вказаний період виплачувалось йому у зменшеному розмірі.
Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ. Поряд з цим такий тримісячний строк для звернення з таким позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, був продовжений до 30 червня 2023 року.
Протягом усього спірного періоду (з 13 березня 2023 року до 18 березня 2025 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин, які виникли з 13 березня 2023 року по 18 березня 2025 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Суд зауважує, що виплата основних та додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби є періодичним платежем, який виплачується щомісяця. А тому позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 13 березня 2023 року по 18 березня 2025 року, мав можливість дізнатися про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення у зменшеному розмірі, про що ним і вказується у позові.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись». Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суд зауважує, що позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 13 березня 2023 року по 18 березня 2025, мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов.
Крім цього суд звертає увагу і на те, що згідно з наказом відповідача позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.03.2025 р. Також цим наказом були визначені види грошового забезпечення, що підлягали виплаті позивачу при звільненні зі служби у відповідача.
Тобто, за умови застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час видачі наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідача, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав починаючи з наступної дати після виключення його зі списків особового складу військової частини, тобто з 18 березня 2025 року по 18 червня 2025 року (останній день тримісячного строку після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ).
Окрім цього, отримання позивачем листа від 09.07.2025 у відповідь на його заяву про перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2023-2025 роки не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його нарахування, тощо.
Відтак суд зазначає, що отримання листа від 09.07.2025 у відповідь на заяву про перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2023-2025 роки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Відтак, повідомлені позивачем обставини пропущення вказаного строку не можуть бути визнані судом поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений трьохмісячний строк звернення до суду з даним позовом, а на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач не сунув недоліків позову, наявні підстави для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1.Позовну заяву повернути позивачу.
2.Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.О. Кушнір