18 серпня 2025 року справа № 580/6702/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Еліт - Транс» до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ про скасування рішення,
12.06.2025 Приватне підприємство «Еліт - Транс» (18008, м.Черкаси, вул.Оборонна, буд.8/1; код ЄДРПОУ 32414870) (далі - позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ 39816845) (далі - відповідач) про скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки від 08.04.2025 №157857 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт на суму 17000,00грн.
За результатом вирішення просить стягнути на його користь із відповідача судовий збір в сумі 3028,00грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката Пилипенка Р.Б. в сумі 5000,00грн. Додатково просив проводити судовий розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (далі - Клопотання).
Обґрунтовуючи зазначив про безпідставність твердження відповідача щодо відсутності у водіїв позивача копії розкладу руху автобусів за маршрутом №22 на момент перевірки. Зазначає про притягнення до відповідальності за одне і теж порушення. То ж спірні рішення прийняті за відсутності порушення.
17 червня 2025 року ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного провадження. Відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
30.06.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, оскаржувану постанову залишити в силі, а судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу залишити за позивачем. Стверджує, що оскаржуване рішення прийняв з дотриманням вимог закону. Під час перевірки виявлено порушення вимог наказу МТЗУ від 07.06.2010 №340, а саме згідно з наданою індивідуальною контрольною книжкою водія ОСОБА_1 відсутні записи щодо режимів праці та відпочинку водія за 03.02.2025, 04.02.2025, 07.02.2025, 08.02.2025, 09.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, за період з 17.02.2025 по 23.02.2025, за 26.02.2025, 27.02.2025, або копія графіка змінності водіїв, або бланки підтвердження діяльності водія за вказані дні, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також тривалість робочого дня водія ОСОБА_1 31.01.2025, 01.02.2025, 02.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 10.02.2025, 11.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025 перевищує 12 годин. Вважає, що позивач не надав доказів, які б надали змогу об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката, а розмір витрат значно завищений.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
На підставі направлення на перевірку № НР001106 від 21.02.2025 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок відповідач провів рейдову перевірку.
За результатами здійснення старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Головченком І.М. 28.02.2025 року о 08 год. 55 хв. в м. Черкаси, вул.Володимира Ложешнікова, 7, АС-2 рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що ПП «Еліт-Транс» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Богдан д/н. НОМЕР_1 , здійснювало регулярні перевезення пасажирів за маршрутом №306 «Черкаси-Золотоноша». Під час перевірки виявлено порушення вимог наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме на момент проведення перевірки згідно з наданою індивідуальною контрольною книжкою водія ОСОБА_1 відсутні записи щодо режиму праці та відпочинку за 03.02.2025, 04.02.2025, 07.02.2025, 08.02.2025, 09.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, за період з 17.02.2025 до 23.02.2025, за 26.02.2025, 27.02.2025, або копія графіка змінності водіїв, або бланки підтвердження діяльності водія за вказані дні.Тривалість робочого дня водія ОСОБА_1 31.01.2025, 01.02.2025, 02.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 10.02.2025,11.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025 перевищує 12 годин. Порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абзац 3 частини 1 статті 60 - перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 8 частини 1 статті 60 - порушення режиму праці та відпочинку водіїв транспортних засобів, про що складено акт рейдової перевірки №АР113383 від 28.02.2025. Водій з актом ознайомився, від надання пояснень та підпису відмовився, про що працівник Укртрансбезпеки зробив відповідний запис.
Листом № 20087/43/24-25 від 03.03.2025 відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи на 08.04.2025 з 09год. 00хв. до 11год. 30хв, яке позивач отримав 10.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601119593445.
Позивач надав відповідачу заперечення №668 від 03.04.2025 з додатками, але явку свого представника на розгляд справи не забезпечив.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті 08.04.2025 щодо позивача прийняв спірну постанову №157857 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів перелік яких визначений ст. 39 Закону), в сумі 17000,00 грн, що є предметом оскарження.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 (далі - Положення №103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363).
Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення№103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з ч.14 ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ч.ч.17, 18 ст.6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Згідно з ч.20 ст.6 Закону №2344-ІІІ порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок №1567.
Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, відповідач уповноважений проводити рейдові перевірки та серед іншого перевіряти наявність визначених ст.ст. 39, 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пункт 21 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Суд урахував, що відповідач вказаних вище вимог законодавства дотримався та за результатами рейдової перевірки склав Акт.
Згідно з абз.абз.30, 31 ч.1 ст.1 Закону №2344-ІІІ внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави. Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.
Пунктом 1.2 Положення №340 визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до п.1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п.1.4. Положення №340 воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;
сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Абзацом 1 ч.1 ст. 60 Закону З №2344-ІІІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
У розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Отже, водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.
Згідно з п. 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Відповідно до п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Щодо виявлених порушень, зазначених у спірній постанові, суд урахував.
Відповідно до ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Отже, на позивача, як перевізника покладені визначені Законом обов'язки.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Проаналізувавши вказані вище норми Закону, суд дійшов висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, та передбачено наявність інших документів, передбачених законодавством.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення №340 воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пунктів 6.1-6.4 Розділу VI Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія, або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Частиною 2 ст. 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Перевізник повинен вести табель обліку роботи водіїв на підставі обліку водіями свого робочого часу та відпочинку.
Одним із способів контролю водіїв, в разі не оснащення транспортного засобу тахографом відповідно до п. 6.3 Порядку №340 є індивідуальна контрольна книжка, або копія графіка змінності водіїв, які відображають відомості про тривалість змінного періоду керування.
При цьому чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Згідно з п. 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №2344-ІІІ водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи передбачені законодавством.
Отже, обов'язок позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативних актів - Положення №340 передбачено чинним законодавством.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що положеннями статті 39 Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, яка б містила записи щодо режимів праці та відпочинку водія за 28+1день (день перевірки), як це передбачено нормами Положення №340.
На момент перевірки водієм позивача пред'являлась індивідуальна контрольна книжка водія, але в ній були відсутні записи щодо режимів праці та відпочинку водія за 03.02.2025, 04.02.2025, 07.02.2025, 08.02.2025, 09.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, за період з 17.02.2025 до 23.02.2025, за 26.02.2025, 27.02.2025, що свідчить про відсутність її ведення у зазначені періоди. Крім того, водій не пред'явив копію графіка змінності водіїв за цей період, або бланки підтвердження діяльності водія за вказані дні, що є альтернативою заміни індивідуальної контрольної книжки водія.
В акті перевірки відсутні записи про заперечення водієм факту не пред'явлення вказаних документів. Відсутні будь-які інші докази фактичного їх подання позивачем відповідачу, у т.ч. під час безпосереднього розгляду справи щодо притягнення позивача до відповідальності, як перевізника. Відсутні належні докази вважати, що вказані в акті відомості щодо відсутності на момент перевірки записів щодо режимів праці та відпочинку водія за 03.02.2025, 04.02.2025, 07.02.2025, 08.02.2025, 09.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, за період з 17.02.2025 до 23.02.2025, за 26.02.2025, 27.02.2025, графіка змінності водіїв за вказані періоди або бланків підтвердження діяльності водія за вказані дні, що є альтернативою заміни індивідуальної контрольної книжки водія неправдиві.
Суд акцентує увагу сторін на тому, що спір виник саме щодо факту наявності відповідних обов'язкових документів на момент перевірки водія працівниками відповідача та не стосується факту наявності їх як таких.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд урахував подібний висновок у постанові від 19 березня 2020 року №823/1199/17 Верховного Суду (далі ВС) щодо подібних правовідносин. ВС, зазначив:
32. При цьому, суди правильно зазначили про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки зазначений Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності при здійсненні планових та позапланових заходів.
Рейдова перевірка передбачає перевірку не конкретного автоперевізника, а проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту із зупиненням транспортного засобу, чи без зупинення.
…37. У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
38. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
39. Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
40. У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
41. Згідно ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
42. Приписи п. «а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
45. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню.».
Надання позивачем до позову копії графіка змінності водіїв не є належним, достовірним та допустимим доказом, оскільки такий документ був відсутній під час перевірки, про що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відсутність у водія на момент перевірки копії графіка змінності водіїв позивач підтвердив у позовній заяві та зазначив, що графіки змінності водіїв зберігалися в адміністрації перевізника. Працівником Укртрансбезпеки вимагався не оригінал документу, а його копія, яку відповідно до п. 6.3. Положення №340 повинен мати саме водій на лінії.
Отже, надання такого документу на розгляд справи чи до суду, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в ньому обставин.
Крім того, відповідно до п. 6.4. Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, факт нездійснення водієм перевезень у зв'язку з вихідними може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності, але такого документу водій ні під час перевірки ні на розгляд справи, ані до суду не надав.
Відповідно до п. 1.5 Положення №340 робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності (зміна), який може бути як безперервним, так і розділеним на частини.
Робоче місце водія - місце за кермом ТЗ або місце, де він здійснює виконання своїх обов'язків, визначених трудовим договором.
Робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з п.п. 2.1.-2.4 Положення №340 до робочого часу водія включаються:
а) змінний період керування;
б) підготовчо-заключний період;
в) час простоїв не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов'язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв'язку, бути готовим відповісти на будь- який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу);
г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);
ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;
д) час проведення робіт з усунення технічних не справностей ТЗ на маршруті (у рейсі);
е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;
є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем;
ж) інший час, передбачений законодавством України.
Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує Перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
Для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину.
Якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) без урахування часу перерви не може перевищувати 10 годин. Тривалість періоду керування не може перевищувати 56 годин на тиждень та 90 годин протягом двох тижнів.
Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищує 10 годин, але не частіше ніж двічі на тиждень, та 9 годин в інші дні.
При підсумованому обліку робочого часу праця водіїв регулюється графіками змінності водіїв колісних транспортних засобів (додаток 1), які складаються на весь обліковий період і якими визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів, при цьому забезпечується наявність не менше ніж одного вихідного дня протягом тижня.
Предметом позову у даній справі є винесена відповідачем відносно позивача постанова №157857 від 08.04.2025, яку прийнято за здійснення перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 Закону №2344-III, наказом №340 (згідно з наданою індивідуальною контрольною книжкою водія відсутні записи щодо режиму праці та відпочинку за 03.02.2025, 04.02.2025, 07.02.2025, 08.02.2025, 09.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, за період з 17.02.2025 по 23.02.2025, за 26.02.2025, 27.02.2025, або копія графіка змінності водіїв, або бланк підтвердження діяльності водія за вказані дні), відповідальність за що передбачена абз.3 ст. 60 Закону №2344-I у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн, а не постанова за порушення режиму праці та відпочинку водія, відповідальність за що передбачено абз. 8 ст. 60 вказаного Закону в сумі 340 грн.
За порушення режиму праці та відпочинку водія, що зафіксовані вказаним вище актом відносно позивача прийнято інші постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 340 грн кожна (за кожний день порушення водієм режиму праці та відпочинку), але вони не є предметом оскарження у цій справі. Тому вказана позивачем підстава позову для визнання незаконною і скасування постанови №157857 від 08.04.2025, а саме посилання на зафіксоване актом рейдової перевірки №АР113383 від 28.02.2025 порушення водієм позивача режиму праці та відпочинку за 31.01.2025, 01.02.2025, 02.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 10.02.2025, 11.02.2025, 14.02.2025, 15.02.2025, 16.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025 (тривалість робочого дня понад 12 год 00 хв) не стосуються оскаржуваної постанови, оскільки вона винесена за зовсім інше порушення.
Щодо доводів позивача про дію на території України надзвичайної ситуації воєнного характеру та безпідставність застосування Положення №340, суд урахував.
Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Статтею 5 вказаного вище Кодексу, передбачено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об'єктовий.
Запровадження з 24.02.2022 в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 за №64/2022 воєнного стану у зв'язку із здійсненням збройної агресії Російської Федерації проти держави наразі не дає права автомобільним перевізникам порушувати вимоги чинного законодавства та не виконувати вказані вище обов'язки, оскільки не є надзвичайною ситуацією.
Так, відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-УШ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, посилання позивача на вказаний вище Указ Президента є безпідставними, оскільки цим Указом запроваджено воєнний стан, а це особливий правовий режим, який не охоплюється режимами, що передбачені ч. 1 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України.
З огляду на викладене вище, нормами чинного законодавства не передбачено жодних виключень в частині можливості недотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі Положення №340 під час запровадження особливого правового режиму воєнного стану.
Крім того, проаналізувавши положення абз. 3 п. 1.4 Положення №340 суд дійшов висновку, що його дія під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій не поширюється виключно на випадки здійснення перевезень з метою запобігання чи ліквідації наслідків такого стихійного лиха, аварії чи іншої надзвичайної ситуації.
З матеріалів справи не вбачається, що перевізник у даній справі здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або усунення її наслідків.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23 колегія суддів наголосила, що Законом №2344-ІІІ не передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов'язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медико-біологічного характеру, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що дія Положення №340 поширюється на спірні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 440/5921/23.
Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Вказаних вимог відповідач дотримався.
Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. (пункт 25 Порядку №1567).
Відповідно до п.26. Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Зазначених вимог відповідач дотримався, що підтверджується вказаними вище повідомленнями про розгляд справи.
Згідно з п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже, відповідач має право розглянути справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі позивача.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567 (пункт 27 Порядку №1567).
Зважаючи, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, абзац 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд дійшов висновку, що відсутність в автоперевізника будь-якого, передбаченого законом, обов'язкового документа для здійснення перевезень на момент перевірки є підставою для притягнення його до відповідальності у формі штрафу вказаного розміру.
Відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв з дотриманням вимог вказаного вище законодавства правомірно. То ж доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.ст.132-139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Приватого підприємства «Еліт - Транс» (18008, м.Черкаси, вул.Оборонна, буд.8/1; код ЄДРПОУ 32414870) до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки від 08.04.2025 №157857 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт на суму 17000,00грн.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 18.08.2025.