Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 серпня 2025 р. № 520/19901/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Студентська, буд. 5/6,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
1. Визнати незаконними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34952393, від 22 липня 2025 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошової суми в розмірі 37 703,00 грн за ВП № 78529297 від 07.07.2025.
2. Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34952393, повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 37 703,00 грн, стягнуті 22 липня 2025 року за ВП № 78529297 від 07.07.2025.
3. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34952393, судові витрати по справі на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34952393, від 22 липня 2025 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошової суми в розмірі 37 703,00 грн за ВП № 78529297 від 07.07.2025 є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку ст. 287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 07.08.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 30 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 щодо позивача - ОСОБА_1 , було винесено постанову № 6 від 30 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000, 00 грн.
На виконання вказаної постанови 14 травня 2025 року позивачем було сплачено штраф в повному розмірі в строк в розумінні ст. 307 КУпАП (строк спливає 15 травня 2025 року), що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки № 3920 від 14 травня 2025 року та платіжною інструкцією на переказ в національній валюті № 3920 від 14 травня 2025 року.
На виконання вимог ст. 307 КУпАП, позивачем 15 травня 2025 року копію платіжної інструкції на переказ готівки було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 простим листом без опису.
Також судом встановлено, що 02 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано заяву до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове стягнення суми штрафу за вказаною постановою - № 6 від 30 квітня 2025 року.
Постановою відповідача від 07.07.2025 року відкрито ВП № 78529297 та винесено постанову від 07.07.2025 року про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 303,00 грн. та постанову про арешт коштів позивача.
22 липня 2025 року з рахунку позивача було примусово стягнуто грошову суму в розмірі 37 703,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17524 від 22 липня 2025 року, що міститься в матеріалах ВП.
23 липня 2025 року відповідачем було винесено постанову про зняття арешту з коштів.
25 липня 2025 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Також судом встановлено, що 25.07.2025 р. до відповідача надійшла заява від 23.07.2025 р. №928 про закінчення виконавчого провадження від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій було повідомлено, що боржник ОСОБА_3 сплатив штраф відповідно до виконавчого документу 14.05.2025 року, але своєчасно доказів сплати не надав.
28.07.2025 державним виконавцем була отримана вищезазначена заява та вжиті відповідні дії щодо повернення коштів на рахунки боржника, а саме відповідно до платіжної інструкції №12276 ОСОБА_1 отримав 01.08.2025 р. кошти у сумі 37634,00 грн.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом № 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Водночас стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Як вже було встановлено судом вище, постановою відповідача від 07.07.2025 року відкрито ВП № 78529297 та винесено постанову від 07.07.2025 року про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 303,00 грн. та постанову про арешт коштів позивача.
22 липня 2025 року з рахунку позивача було примусово стягнуто грошову суму в розмірі 37 703,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17524 від 22 липня 2025 року, що міститься в матеріалах ВП.
23 липня 2025 року відповідачем було винесено постанову про зняття арешту з коштів.
25 липня 2025 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також 25.07.2025 р. до відповідача надійшла заява від 23.07.2025 р. №928 про закінчення виконавчого провадження від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій було повідомлено, що боржник ОСОБА_3 сплатив штраф відповідно до виконавчого документу 14.05.2025 року, але своєчасно доказів сплати не надав.
28.07.2025 державним виконавцем була отримана вищезазначена заява та вжиті відповідні дії щодо повернення коштів на рахунки боржника, а саме відповідно до платіжної інструкції №12276 ОСОБА_1 отримав 01.08.2025 р. кошти у сумі 37634,00 грн.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частинами 1- 3 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Отже, державним виконавцем були вжиті відповідні дії щодо повернення коштів на рахунки боржника, а саме відповідно до платіжної інструкції №12276 ОСОБА_1 отримав 01.08.2025 р. кошти у сумі 37634,00 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що станом на час розгляду даної справи права позивача не є порушеними, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Студентська, буд. 5/6,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.