Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 серпня 2025 р. № 520/14237/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського району;
- зобов'язати Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 шляхом скасування запису про обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2146754 від 01.07.2005 року, реєстратор: Перша Харківська державна нотаріальна контора: підстава обтяження: повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського району м. Харкова; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майн. в т.ч. квартира за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником нерухомого майна, на яке відповідачем накладено арешт за відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень та, відповідно, підстав для накладення арешту. У знятті арешту з майна в позасудовому порядку відповідач відмовив, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а наявність чинного арешту протягом тривалого часу (протягом 20 років) є порушенням прав позивача, що стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 06.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмові пояснення щодо підстав внесення запису про арешт майна позивача та відповідні документи. Зобов'язано Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду витребувані документи протягом 7 робочих днів з дня отримання копії даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття провадження надіслана представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду пояснення, згідно яких зазначив, що не погоджується з вимогами позивача, викладеними в позовній заяві. Зазначив, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 2146754 від 01.07.2005 було внесено на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну. Відповідне повідомлення, на підставі кого було внесено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на ім'я ОСОБА_1 у відділі не обліковуються. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються та в електронному реєстрі не містяться. Витребуваний документ, на підставі якого був внесений запис про арешт майна позивача або відповідні документи не виявляється за можливе з причини їх знищення та відсутності електронних копій.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначив, що оскільки виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача наразі не перебуває, матеріали вказаного виконавчого провадження знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання і відновити їх не вдалося за можливе, будь-якої інформації про виконавчий документ, який підлягав примусовому виконанню, немає, що виключає можливість відновлення матеріалів виконавчого провадження, з огляду на що, наразі, в державного виконавця відсутня можливість винести в межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника, єдиний спосіб зняти арешт з майна - це рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки в період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється в перший робочий день після відпустки.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 560, виданого 14.12.2023, видавник: ПН ХМНО Сипачова І.М., що вбачається з роздруківки інформації про нерухомість від 29.05.2025. (а.с. 12)
За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, при спробі реалізувати своє право на відчуження даної квартири з'ясувався факт перебування квартири під арештом.
Згідно з інформацією, наявною в Єдиному реєстрі боржників станом на 29.05.2025, відомості про позивача відсутні, що підтверджується відповідною роздруківкою. (а.с. 21)
Згідно з інформацією, наявною в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відкритих виконавчих проваджень, у яких позивач є боржником, немає.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, до реєстру було внесено запис про обтяження № 2146754 від 01.07.2005 на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну, заявник та реєстратор - Перша Харківська державна нотаріальна контора. Тип обтяжуваного майна: невизначене майно, все майно, згідно опису: в т.ч. квартира за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Представником позивача було направлено адвокатський запит до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо надання документів, які стали підставою для внесення запису і реєстрації обтяження майна, належного ОСОБА_1 , а саме повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну. (а.с. 15-16).
Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 19.05.2025 № 9568 повідомив, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 2146754 від 01.07.2005 було внесено на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну. Дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну м. Харкова на підставі якого було внесено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на ім'я ОСОБА_1 у відділі не обліковується. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються, а в електронному реєстрі не містяться. (а.с. 19-20)
Вважаючи протиправною бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського району, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Протягом 2005 року (рік накладення арешту) і по день звернення позивача до суду діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 втратив чинність 05.01.2017 з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (чинного на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон № 606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ст.50 Закону №606-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Частиною 4 статті 59 чинного Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 2 червня 2016 року визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (далі за текстом - Порядок №2274/5, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №2302/5 від 19.07.2017) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно пункту 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Згідно поданих до суду письмових пояснень позивач повідомив, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 2146754 від 01.07.2005 було внесено на підставі повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського р-ну. Відповідне повідомлення, на підставі кого було внесено запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на ім'я ОСОБА_1 у відділі не обліковуються. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються та в електронному реєстрі не містяться. Витребуваний документ, на підставі якого був внесений запис про арешт майна позивача або відповідні документи не виявляється за можливе по причини їх знищення та відсутності електронних копій.
Тобто, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності відкритих виконавчих проваджень відносно позивача або наявності відкритого виконавчого провадження, в рамках якого було накладено спірний арешт на нерухоме майно, що на даний час належить позивачу.
Більш того, відповідачем повідомлено суд про відсутність документа, на підставі якого було накладено спірний арешт.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 висловився щодо захисту прав боржника у виконавчому провадженні в разі повного виконання рішення суду.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 та в постанові від 29 травня 2024 року по справі № 643/5147/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача.
При цьому, відповідачем не доведено наявності відкритих виконавчих проваджень, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.
Згідно з інформацією, наявною в Єдиному реєстрі боржників станом на 29.05.2025, відомості про позивача відсутні, що підтверджується відповідною роздруківкою. (а.с. 21)
Згідно з інформацією, наявною в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відкриті виконавчі провадження, в яких позивач є боржником, відсутні.
Відтак, під час розгляду справи судом встановлено відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача.
Крім того, існування арешту нерухомого майна позивача при відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.
Незняття державною виконавчою службою арешту з майна позивача саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна боржника.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності знаходження в арешті майна позивача.
Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов'язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд вважає, що з метою ефективного та належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, позовна заява підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , та зобов'язання Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено згідно повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського району м. Харкова; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, в т.ч. квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Так, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 41430678) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .
Зобов'язати Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено згідно повідомлення № 13025 від 13.06.2005 ВДВС Ленінського району м. Харкова; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, в т.ч. квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН