Справа № 500/4086/25
19 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Волинець С.А., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2025 №192650013549 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити і виплачувати з 07.05.2025 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого №192650013549 від 16.05.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що документами не підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку, оскільки період проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення становить 3 роки 0 місяців 11 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 року - 2 роки 6 місяців 5 днів, що не дає право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Проте позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
21.07.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що згідно наданих до заяви документів, період проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення становить 3 роки 0 місяців 11 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 6 місяців 5 днів, що не дає право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років. З наданих позивачем документів відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 01.01.1993. Також, Головне управління не погоджується з позицією позивача щодо того, що єдиним документом, що підтверджує статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796-ХІІ, є відповідне посвідчення. Головне управління зазначає, що підставою для видачі такого посвідчення є саме довідка про постійне проживання, а право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ дає лише постійне проживання або постійна робота у зоні посиленого радіологічного контролю на протягом визначеного законом часу, а саме 4 роки.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не подало, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не зверталось.
28.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування в основній щорічній відпустці головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатом розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2025 №192650013549 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення мотивовано тим, що позивачем не підтверджено факту постійного проживання або постійної роботи в зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01 січня 1993 року 4 роки.
За доданими позивачем документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової та іншої діяльності, що зараховуються до такого стажу. Страховий стаж позивача склав 38 років 11 місяців 11 днів.
Однак, щодо періоду проживання (відпрацювання) на території зони посиленого радіологічного контролю, відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано, що такий період проживання (роботи) становить 3 роки 0 місяців 11 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 року - 2 роки 6 місяців 5 днів, що не дає право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років.
Позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.05.2025 №192650013549 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Постанова №106).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Разом з заявою про призначення пенсії, позивачем було надано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 25.05.1993 виданого Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Позивач у позові наполягає, що наявність у нього посвідчення потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи 4 категорії дає йому безумовне право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку статті 55 Закону України № 796-ХІІ.
Суд погоджується, що наявність у позивача вказаного посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) дає йому право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23).
Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На виконання положень Закону №1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Перевіряючи доводи сторін щодо перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року як основної умови для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом №796-XII, суд враховує такі обставини.
Як видно з відомостей паспорта громадянина України, позивач народився в селі Устечко Заліщицького району Тернопільської області.
У довідці Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Чортківської міської ради від 06.05.2025 №20-10/591, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними будинкової книги та Реєстру територіальної громади був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 із 27.06.1990 по теперішній час.
Відповідно до акту про встановлення факту проживання, засвідченим 20.06.2025 написом виконавчого комітету Чортківської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав без реєстрації по АДРЕСА_1 з вересня 1985 року по квітень 1988 року. З 27.06.1990 по теперішній позивач є такий, що проживає за даною адресою згідно реєстрації (паспорт серії НОМЕР_2 ).
Поряд з тим судом встановлено, що у період з 01.09.1985 по 27.04.1988 позивач навчався у Тернопільському середньому професійно-технічному училищі № 4 за спеціальністю: "Каменщик, монтажник, електрослюсар" Наказ № 19-К, від 27.04.1988, і здобув середню освіту, що підтверджується довідкою №13 від 26.01.2007 виданої Тернопільським вищим професійним училищем № 4 імені Михайла Паращука.
З форми РС-право видно, що позивачу час навчання з 01.09.1985 по 27.04.1988 зараховано до страхового стажу.
Не є спірною та обставина, що вище зазначений навчальний заклад, в якому позивач навчався, розташований у місті Тернополі та вказаний населений пункт не відноситься до зони радіаційного забруднення.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у навчальному закладі, розташованому у місті Тернополі спростовує факт його постійного проживання у зоні радіоактивного забруднення у період з 01.09.1985 по 27.04.1988, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення.
Також суд зауважує, що відстань між містом Чортків та містом Тернопіль становить близько 75 кілометрів, що унеможливлює у 1985-1988 роках здійснювати щоденні переміщення позивача, між вказаними населеними пунктами, задля навчання.
Крім того, судом встановлено, що після завершення навчання позивач проходив військову службу.
Так, згідно військового квитка серії НОМЕР_3 виданого 02.06.1988 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач з 06.06.1988 по 15.06.1990 проходив військову службу.
Вказані відомості про проходження військової служби також відображені у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 13.09.1990.
Суд зауважує, що а ні військовий квиток, а ні трудова книжка позивача не містять зазначення місця (населеного пункту) проходження військової служби, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення.
На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що сам факт наявності посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
З наданих позивачем документів, у суду відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (з 26.04.1986) по 01.01.1993.
Відтак оскаржуване у цій справі рішення від 16.05.2025 №192650013549 про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ:13322403).
Головуючий суддя Мірінович У.А.