про повернення позовної заяви
19 серпня 2025 року м. Рівне №460/11743/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Дудар О.М., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.08.2022 №956040188451 в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 76 відсотків;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області привести розмір нарахування та виплати відсотків довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.01.2016 у справі №559/3137/15-а, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
На виконання вимог зазначеної ухвали 30.07.2025 від позивача надійшла заява, згідно з якою застосування ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є передчасним, оскільки позов подано з метою захисту порушеного майнового права, і позовні вимоги змінені не були. Оскільки протиправним рішенням відповідача позивачу було завдано збитки, то статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для цих позовних вимог встановлено загальний строк позовної давності три роки. Позивач просив відкрити провадження у справі.
Розглянувши подану позивачем заяву та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У силу вимог ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст.161 КАС України).
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У справах "Стаббінгс та інші проти Великобританії" (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, заява №22083/93, №22095/93, рішення від 22.10.1996) та "Девеер проти Бельгії" (DEWEER v. BELGIUM, заява №6903/75, рішення від 27.02.1980) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Мельник проти України" (заява N72286/01, рішення від 28.03.2006) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд констатує, що предметом спору у цих правовідносинах є рішення Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.08.2022 №956040188451 щодо перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді.
Позивач вказує, що зазначеним рішенням орган Пенсійного фонду протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 до 76 відсотків.
Право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання наразі передбачено ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.
Відповідно до п.1 розд.V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 №7-2), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.
Таким чином, на переконання суду, отримавши, щонайменше, 25 вересня 2022 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у невідповідному розмірі, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Судом також встановлено, що копію рішення 18.08.2022 №956040188451 позивач отримав з листом відповідача від 24.08.2023.
Отже, про оспорюване рішення позивач дізнався у серпні/вересні 2023 року, однак до суду з позовом звернувся 08 липня 2025 року, тобто з пропуском встановленого КАС України шестимісячного строку.
Суд звертає увагу на те, що заяви про поновлення строку звернення до суду, як було запропоновано ухвалою від 14.07.2025, позивачем не подано, жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду - не наведено, об'єктивно непереборних обставин - не зазначено.
Суд зазначає про те, що у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судом передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.
Що стосується посилань позивача на строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, то суд зазначає, що у межах цього строку особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Натомість, спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області є публічно-правовими, захист прав, свобод та інтересів у яких здійснюється в межах адміністративного судочинства за правилами, встановленими КАС України.
У сукупності викладеного, враховуючи те, що строк звернення до суду позивач пропустив, доказів поважності причин пропуску такого строку - не подав, позовну заяву належить повернути.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвалу складено 19 серпня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар