18 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11085/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/11085/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 440/11085/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 жовтня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини 08.02.2023. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 11 жовтня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини 08.02.2023. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 лютого 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі № 440/11085/23 - в частині задоволення позову залишено без змін.
11.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій заявник просив:
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі №440/11085/23;
-за результатами розгляду даного звіту або його неподання - накласти на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 штраф у сумі від двадцять до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що станом на 17.06.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі №440/11085/23 - не виконано.
В період з 10.07.2025 по 05.08.2025 суддя Довгопол М.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2025 справу №440/11085/23 передано на розгляд судді Довгопол М.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/11085/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд дійшов таких висновків.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.
Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 440/11085/23 набрало законної сили 18.07.2024.
05.08.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколаєнком Станіславом Васильовичем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень від 04.09.2024 №75966095 та №75965827.
Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.04.2025 №11455 позивача було поінформовано, що листом від 19.12.2024 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що у Міністерстві оборони України здійснюється пошук додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень, оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано. Також надано копії розрахунків грошового забезпечення і компенсації та копію листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України в якому повідомлялось, що Міністерством проводиться робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень.
Доказів виконання судового рішення по справі №440/11085/23 Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не надано.
Із загальнодоступних відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження слідує, що виконавчі провадження №75966095 та №75965827 не завершені.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у виплаті грошового забезпечення позивачу у повному обсязі є необґрунтованою, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова військової частини у проведенні позивачу виплати грошового забезпечення в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Зважаючи на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.03.2024 у справі № 440/11085/23 у частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 11 жовтня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини 08.02.2023 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 лютого 2023 року, залишається не виконаним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/11085/23.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи наведене, суд вважає достатнім строк для подання звіту про виконання судового рішення три місяці з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/11085/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 440/11085/23.
Копію ухвали надіслати заявнику та Військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Головуючий суддя М.В. Довгопол