15 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8126/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень, у зв'язку з перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми), пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 12.06.2024 по 22.06.2024, а також в період перебування у відпустці для лікування після травми тривалістю 30 календарних днів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень, у зв'язку з перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми), пов'язаної із захистом Батьківщини, за період з 12.06.2024 по 22.06.2024, а також в період перебування у відпустці для лікування після травми тривалістю 30 календарних днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначені доводи, що позивач проходив військову службу у військовій частині отримав поранення, у спірний період військова частина нарахувала та виплатила грошове забезпечення у розмірі без додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 (за час перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці після травми), у зв?язку із виконанням позивачем конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини отримав поранення в умовах воєнного стану.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
Відповідач надав відзив на позов, заперечив щодо позовних вимог, зазначив, що додаткова винагорода позивачу у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168, виплачена у повному обсязі. Просив у позові відмовити. Надав докази в обґрунтування своїх доводів.
Заяви, клопотання учасників справи.
Відповідачем подана заява про залишення позову без розгляду.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом від 17.06.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача.
25.07.2025 до суду від відповідача надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 11.08.2025 у заяві відповідача відмовлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач проходив у спірний період нарахування грошового забезпечення військову службу у військовій частині, що підтверджується копією військового квитка та матеріалами справи.
Поранення позивача підтверджується довідкою про обставини травми (поранення) №5436 від 27.06.2024 у формі, відповідно до додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» та первинної медичної карти (форма 100) від 12.06.2024, за змістом яких встановлені обставини, що 12.06.2024 позивач отримав травматичне ушкодження на позиції «ТУРКА» внаслідок ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання, у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №1253 від 20.06.2024.
Позивачем у змісті позову зазначені обставини, що після отриманого поранення позивач в період з 12.06.2024 по 22.06.2024 перебував на лікуванні, а також у відпустці за станом здоров'я тривалістю 30 календарних днів.
Наданими матеріалами справи встановлена обставини, що позивач дійсно проходив лікування внаслідок поранення з 12.06.2024 по 22.06.2024.
Із наданих позивачем доказів також встановлені обставини: відповідно до рапорту позивача від 14.08.2024 відповідач просив надати відпустку терміном 30 календарних днів за станом здоров'я; відповідно до довідки гарнізонної ВЛК від 06.08.2024 №6799 зазначені відомості, що позивач потребує відпустки для лікування після травми 30 календарних днів; довідка ЛВК від 22.06.2024 №184 потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів; рапорт командиру відповідача від 05.08.2024 про проходження відпустки 30 діб для лікування без доказів вручення військовій частині.
Позивачем не зазначені відомості про період перебування позивача у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії терміном 30 календарних днів.
Також позивачем не надані докази того, що позивач перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії терміном 30 календарних днів.
Таким чином, судом не встановлена обставина на підставі належних та допустимих доказів перебування позивача у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії терміном 30 календарних днів.
Листом відповідача від 25.08.2025 №1827/6411 рапорт позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди задоволений за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні 12.06.2024-22.06.2024.
Відповідачем надані докази щодо нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної у розмірі до 100 000 грн., відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»: за періоди: бойові 01.06.2024-04.06.2024 у сумі 13333,33 грн., 07.06.2024-12.06.2024 у сумі 20000,00 грн.; лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн.
Суд допускає що виплати по лікуванню додаткової винагороди за період 24.08.2024-22.09.2024 може становити, як виплати за час перебування позивача у відпустці позивач перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії терміном 30 календарних днів.
Докази нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної у розмірі до 100 000 грн., відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період 13.06.2024-22.06.2022 відповідач не надав.
Позивач докази перебування позивача у відпустці позивач перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії терміном 30 календарних днів.
Судом встановлені обставини, що позивач отримував медичну допомогу у стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини у період 13.06.2024-22.06.2022, за який відповідачем надані докази нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди.
Позивач не надав заперечень та відповідних доказів щодо спростування обставин та фактів на надані відповідачем докази про неотримання додаткової винагороди за періоди: лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн. та бойові 01.06.2024-04.06.2024 у сумі 13333,33 грн., 07.06.2024-12.06.2024 у сумі 20000,00 грн.
Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд вважає встановленою обставину, на підставі наданих відповідачем доказів, що позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода а періоди: лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн., а також бойові за 12.06.2024, як за участь у бойових діях.
Також судом встановлена обставина, що період 24.08.2024-22.09.2024 становить 30 календраних днів, за які нарахована та виплачена додаткова винагорода.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого премія. винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (пункт 1.9 глави 1 розділу II, далі - Положення №402).
Положенням № 402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 20.5 Положення №402, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.
Розділом 21 визначений порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Так, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.
ґ) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
е) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
з) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.
и) «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі національного контингенту досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій.
і) «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі національного контингенту досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ї) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі національного персоналу» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов'язків військової служби у складі національного персоналу.
й) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.
Відповідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 7 серпня 2007 р. за №902/14169, «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» (далі - Класифікатор), визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов'язані з цими ушкодженнями.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Суд констатує, що матеріалами справи підтверджені обставини нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за лікування та бойових за періоди: бойові 01.06.2024-04.06.2024 у сумі 13333,33 грн., 07.06.2024-12.06.2024 у сумі 20000,00 грн.; лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн.
З огляду на викладене, суд надає висновок по суті спору.
Згідно із матеріалів справи, позивач під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджене довідкою згдіно до форми додатку 5 відповідно до Положення №402.
Відповідно до матеріалів справи позивач у зв'язку із пораненням проходив стаціонарне лікування та нарахована додаткова грошова винагороди за періоди: лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн. - періоди, які не визнаються відповідачем, та не заперечуються позивачем.
Позивач жодних заперечень та доказів про відсутність нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за періоди: бойові за 12.06.2024, лікування по пораненню: 13.06.2024-22.06.2024 у сумі 33333,34 грн.; 24.08.2024-31.08.2024 у сумі 25806,45 грн., 01.09.2024-22.09.2024 у сумі 73333,3 грн. не надав.
Відповідно до первинної медичної картки форми 100 (документ персонального медичного обліку поранених), позивачу надавалась медична допомога та переміщення до місця стаціонарного медичного лікування позивача після поранення.
Аналіз норми пункту 1 Постанови № 168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє зробити суду висновок, що для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень встановлені наступні умови:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Суд висновує, що норми Постанови №168 визначають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. протягом строку перебування на стаціонарному лікування лише у зв'язку із отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджене матеріалами справи та належними доказами.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Судом встановлені обставини на підставі наданих доказів, що позивачу виплачена сума додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час стаціонарного лікування 13.06.2024-22.06.2024, також позивачу виплачена додаткова винагорода за 12.06.2024, а також позивачу виплачена додаткова винагорода за лікування після поранення за період 24.08.2024-22.09.2024, що становить 30 календарних днів.
Суд висновує, що підстави для задоволення частини позовних вимог відсутні, оскільки позов є безпіставним, а підстави позову суперечать матеріалам справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Враховуючи наведене, позовні вимог залишити без задоволення у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
У позові відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Судом не встановлені обставини визначені ч. 8 ст.139 КАС України.
Щодо правничих витрат.
Суд зазначає, що наданий договір про правничу допомогу від 14.08.2024 №08082405/8 між позивачем та адвокатом Ільїчовим, але не наданий Додатку № 1 до цього Договору, відповідно до п. 3.2 договору про правничу допомогу від 14.08.2024 №08082405/8.
Також відповідно до наданих договорів позивача із ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24" про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024, вд 26.05.2024, судом встановлені обставини, що позивач зобов'язаний сплатити саме за юридичні послуги саме ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24" (керівник Дзісь М.Р.), а не адвокату Ільїчову С.Д. за договором про правничу допомогу від 14.08.2024 №08082405/8.
Акти наданих послуг про надання правової допомоги/юридичних послуг складені між позивачем та ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24", а не з адвокатом Ільїчовим С.Д. за договором про правничу допомогу від 14.08.2024 №08082405/8.
Відповідно до договору про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг між ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24" (керівник ОСОБА_2 ) та адвокатом Ільїчовим С.Д. від 01.01.2025 №01012405-с встановлені наступні умови:
"1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Відповідно до предмету та інших умов цього договору Сторони домовились про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг фізичним та юридичним особам, які звертаються до «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» (ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» щодо отримання правової допомоги/юридичних послуг згідно чинного законодавства (далі - споживачі послуг Центру, споживачі), зокрема при виконанні доручення замовника за договором/договорами про надання правової допомоги/юридичних послуг з «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» (ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»), визначених у додатках до цього договору.
2. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА
2.1. Укладенням цього договору Сторони досягли взаємно узгодженої домовленості при проведенні співробітництва за цим договором дотримуватись відносно споживачів послуг Центру вимог чинного законодавства України, в тому числі щодо захисту прав споживачів та захисту персональних даних.
2.2. Співробітництво за цим договором здійснюється Сторонами на безоплатних засадах. Адвокат не відшкодовує Центру будь-які витрати останнього, пов'язані з виконанням цього договору, в тому числі щодо надання Адвокатом правової допомоги/юридичних послуг споживачам.
2.3. У разі необхідності, у випадках, встановлених законом, Адвокат укладає із споживачами послуг Центру, за згодою останніх, договори про надання правничої допомоги та у встановлений законом спосіб оформлює власні повноваження, зокрема щодо представництва (захисту) прав та законних інтересів споживачів в органах державної влади, судах, перед іншими фізичними та юридичними особами. Умови договорів про надання правничої допомоги, що укладатимуться Адвокатом із споживачами послуг Центру, не можуть містити умови щодо будь-якої оплати споживачами Адвокату гонорару (винагороди) та/або відшкодування споживачами витрат Адвоката, пов'язаних з наданням останнім правничої допомоги споживачам.
2.4. Співробітництво Сторін за цим договором здійснюється у приміщенні Центру, де Адвокату надається можливість безоплатного користування комп'ютерною та офісною технікою Центру, допоміжними (господарськими) приміщеннями Центру, протягом періоду часу згідно внутрішніх нормативних документів Центру.
2.5. Для забезпечення виконання Адвокатом умов цього договору, Центр надає Адвокату щодо кожного відповідного споживача послуг Центру, за згодою останнього, відповідну інформацію та/або копії документів, зокрема але не виключно: копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги), укладеного між Центром та споживачем; копії документів, що посвідчують особу споживача (фізичної особи); копії установчих документів споживача (юридичної особи); копії інших документів, наданих споживачем Центру. Після завершення надання Адвокатом відповідного обсягу правничої допомоги споживачу. Адвокат повертає Центру усі копії документів, попередньо отриманих від Центру щодо конкретного споживача послуг Центру, а також надає Центру письмову довідку щодо наданого Адвокатом відповідного обсягу правничої допомоги споживачу."
Таким чином, судом встановлена обставина, що адвокат надає позивачу правничу допомогу безоплатно, оскільки не має права встановлювати будь-яку оплату, а позивачем сплачені суми виключно за правові/юридичні послуги саме ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24" (керівник Дзісь М.Р.), а не за правничу допомогу адвокату, адвокатському об'єднаню чи адвокатському бюро.
Таким чином, судом не встановлені обставини, що позивач поніс витрат на правничу допомогу, а адвокатом такі докази не надані.
Сплата ТОВ "Центр правової допомоги Юрист 24" (керівник Дзісь М.Р.) за правові/юридичні послуги не є понесенням витрат на правничі послуги.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку КАС України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Таким чином, вимога стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати на правову допомогу в сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. є безпідставною, не підтвердженою жодним належним та допустимим доказом, та не підлягає задоволенню судом незалежно від задоволення чи відмові у позовних вимогах, згідно із ч. 8 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза