. 19 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5211/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 440/5211/25 за адміністративним позовом ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі №440/5211/25 адміністративний позов ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано попереднє рішення Головного управління ДПС України у Полтавській області №73/16-31-04-03 від 12.09.2024 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов'язання. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Полтавській області №79/16-31-04-03 від 08.10.2024 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов'язання. Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області повторно розглянути заяву ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" від 14.09.2022 року №28 з урахуванням доповнень про неможливість своєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “ІМЕНІ ГАГАРІНА» своїх податкових обов'язків щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
13.08.2025 представником позивача до Полтавського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у сумі 5000,00 грн на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у письмовому провадженні.
15.08.2025 до суду надійшли заперечення відповідача щодо задоволення вищевказаної заяви.
За приписами статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення та матеріали справи, суд виходить з наступного.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Судом у рішенні від 12.08.2025 питання про судові витрати на професійну правничу допомогу не вирішувалося, при цьому позивачем в установлений законом строк подано заяву про надання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представником позивача у строк, встановлений частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, подано до суду документи, що стосуються витрат на правничу допомогу, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.
Відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи позивачем надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ № 1061604, договір про надання правової допомоги від 14.12.2023 № 14-12/23, додаткова угода №3 від 14.04.2025 до договору від 14.12.2023 № 14-12/23, акт приймання-передачі наданих послуг до договору від 14.12.2023 № 14-12/23 про надання правничої (правової) допомоги.
Аналізуючи вищевказані документи, суд зазначає, що представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги не було додано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, тощо).
За таких обставин, відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 168 Кодексу адміністративного судочинства України,
Ухвалити у справі за позовом ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" (вул. Привокзальна, б. 5, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 33515149) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії додаткове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ТОВ "ІМЕНІ ГАГАРІНА" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова