про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
18 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9229/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся через "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:
- визнати протиправним рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , що утворена для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом № 25 від 23.06.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 , що утворена для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути та задовольнити заяву Позивача від 12.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/9229/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
15.08.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту розгляду справи по суті та набрання рішення законної сили.
В обгрунтування заяви зазначено, що 14.08.2025 у додатку РЕЗЕРВ + (електронний військово - обліковий документ) з'явилася інформація, відповідно до якої, позивач вважається особою, яка "порушили правила військового обліку" та перебуваю у розшуку. Причина розшуку: неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата початку розшуку - 09.06.2025. Таким чином відповідач на час перебування судової справи на розгляді у Полтавському окружному адміністративному суді (справа № 440/9229/25), вчинив дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, а саме: розмістив у додатку РЕЗЕРВ + інформацію про неприбуття за повісткою до ТЦК та СП. Інформація, розміщена у додатку РЕЗЕРВ+, про те, що «не прибув за повісткою ТЦК та СП» не відповідає дійсності, оскільки будь які повістки про прибуття до ТЦК та СП не направлялись, їх не отримував. Наявність рішення від 01.05.2025 р. Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2460/25, що набрало законної сили 03.05.2025 року, яким дії відповідача визнано незаконними, зобов'язано повторно розглянути мою заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, ТОБТО ПРО НАДАННЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД ПРИЗОВУ. Повторно подану мною заяву від 12.06.2025 р. до якої було додану зазначене рішення суду, відповідач знову залишив без задоволення, відмовивши мені у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (повідомлення № 11/8192 від 23.06.2025 р. протокол № 25 від 20.06.2025 р.) При цьому, рішення суду відповідачем не виконано, чим порушено законодавство України. Загальні кількість відмов у задоволенні моїх заяв про надання відстрочки - 3(три). Вважаю, що відповідач умисно не виконує рішення суду та свідомо перешкоджає правам позивача як громадянина України. При цьому, позивачем не порушено вимог законодавства України, всі данні було уточнені своєчасно, 27.12.2024, як того вимагало законодавство України. Більше того, позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про надання відстрочки, але заяви було залишено без задоволення. Будь-яких дій (або бездіяльності) щодо порушення правил військового обліку не вчиняв, навпаки, виконав всі вимоги, передбачені законодавством.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов'язаний.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі № 440/2460/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №1 від 03 січня 2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надав усі належні докази наявності правових підстав застосування до нього абзацу 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Позивачем також повністю дотримано процедури подання такої заяви і документів до комісії.
За результатами розгляду заяви позивача від 12.06.2025 про надання відстрочки від мобілізації, яка аргументована також висновками рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі № 440/2460/25, ІНФОРМАЦІЯ_6 протоколом № 25 від 20.06.2025 відмовлено у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", посилаючись на те, що особа, яка потребує догляду має доньку та сина, які є працездатними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю.
Звернувшись із заявою про забезпечення позову позивач зазначає, що станом на 14.08.2025 останнього розшукує ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв'язку із порушенням військового обліку, а саме не прибуттям за повісткою.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, оскільки вчинення дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації знаходиться в межах компетенції відповідача, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач має можливість здійснити ці дії до прийняття рішення по справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку як заброньована особа, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не перевірці підстав щодо надання відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, якщо таке рішення буде прийнято судом на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, що в наявності є умова застосування заходів забезпечення позову, передбачена частиною другою статті 150 КАС України, а саме, вбачається, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення потенційно порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_6 зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації ОСОБА_1 .
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим особам та/або іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
При цьому, заява позивача в частині заборони відповідачу здійснювати відправлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту розгляду справи по суті та набрання рішення законної сили задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах поданої заяви відсутні станом на дату розгляду докази вчинення ІНФОРМАЦІЯ_6 таких дій.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим особам та/або іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі або до скасування таких заходів судом.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.О. Удовіченко