Іменем України
19 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14750/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» (далі - позивач, ТОВ «Троїца») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві), Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-2, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ «Троїца» з ПДВ за червень 2019 року, яке викладене у письмовому повідомленні від 10 липня 2019 року № 129938/10/26-15-57-05-11;
- зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію ТОВ «Троїца» з ПДВ за червень 2019 року.
Позовні вимоги ТОВ «Троїца» мотивовані тим, що вказане оскаржуване рішення є незаконним, оскільки воно було прийнято відповідачем до закінчення судового розгляду справи за позовом товариства про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2018 року № 510 та набранням судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, відмовлено ТОВ «Троїца» у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), визначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у вересні 2019 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що ТОВ «Троїца» протягом 12 послідовних податкових місяців подавало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість (період червень 2017 року - травень 2018 року), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та відсутність за останні 12 календарних місяців обсягів оподатковуваних операцій, що підтверджено довідкою від 27 червня 2018 № 66/26-57-12-01-18.
Вказане стало підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Троїца», у зв'язку з поданням декларацій з цього податку, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів протягом дванадцяти послідовних податкових періодів та відповідно до положень Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27 червня 2018 року № 510.
З урахуванням вказаного відповідач-2 вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення є законним.
У вересні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві також подано відзив на позовну заяву ТОВ «Троїца», який є аналогічним до відзиву ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та в якому відповідач-1 також вказує на безпідставність позовних вимог ТОВ «Троїца».
У вересні 2019 року представник позивача подав відповіді на відзиви відповідачів, в якому зазначено, що останні жодним чином не спростували твердження ТОВ «Троїца» про безпідставність прийнятого рішення про відмову у прийнятті звітної податкової декларації з податку на додаю вартість за червень 2019 року.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідачів у справі: Державну податкову інспекцію в Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39513550) і Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ВП 44116011) (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
16 липня 2019 року на адресу ТОВ «Троїца» надійшло рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, яке було викладене у письмовому повідомленні від 10 липня 2019 року за вих. № 129938/10/26-15-57-05-11.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення вказано наступне: «зазначено недостовірне значення обов'язкового реквізиту «індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітній (податковий) період, оскільки такий номер анульований, в зв'язку із анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість (дата анулювання реєстрації 27 червня 2018 року)».
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктами 48.1-48.2 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов'язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.
Таким чином, умовою, з якою чинне податкове законодавство пов'язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 810/1570/16.
Із оскаржуваного рішення вбачається, що будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками обробки податкової декларації ТОВ «Троїца» з податку на додану вартість за червень 2019 року не встановив.
Оскільки матеріалами справи підтверджується і не було спростовано відповідачем, що реквізитів податкової декларації з ПДВ ТОВ «Троїца» за червень 2019 року з вимогами пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податковий орган не співставляв, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у прийнятті вказаної податкової декларації відповідач прийняв передчасно.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як на підставу для відмови у прийнятті податкової звітності, суд зазначає наступне.
Так, статтею 184 Податкового кодексу України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність
Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.
При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.
Відповідно до пункту 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Пунктами 184.5-184.6 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Зі змісту викладених положень чинного законодавства слідує, що статтею 184 Податкового кодексу України встановлені підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків платником ПДВ та пов'язані з цим правові наслідки у вигляді неможливості формування податкового кредиту за рахунок сплаченого у складі ціни товарів і послуг ПВД.
Разом з цим, жоден пункт статті 184 Податкового кодексу України не містить положень, які б утворювали правову підставу для відмови платникові податків, навіть за умови відсутності у нього реєстрації платником ПДВ, у прийнятті податкової декларації з ПДВ.
Суд зазначає, що етап прийняття та реєстрації податкової звітності є, по-суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
До прийняття податкової звітності податковий орган не уповноважений здійснювати перевірку інших показників, зазначених у ній, з чого слідує, що будь-які інші обставини, ніж невідповідність податкової звітності вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, по-перше - не можуть встановлюватись та оцінюватись податковим органом на етапі прийняття податкової звітності, по-друге - не можуть слугувати підставою для відмови у її прийнятті.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що сам по собі факт анулювання та/або відсутності реєстрації платником ПДВ не є тією підставою, з якою чинне податкове законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ.
Крім того судом установлено, що вищевказане рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оскаржене ТОВ «Троїца» у судовому порядку.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2019 року по справі № 826/14879/18 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2018 року № 510 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Троїца».
За змістом положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Зазначене рішення набрало законної сили 11 листопада 2019 року на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відтак, після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі № 804/6726/16.
Зважаючи на те, що судовим рішенням у справі № 826/14879/18, яке набрало законної сили встановлено, що рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2018 року № 510 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Троїца» є протиправним та скасовано, підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за червень 2019 року цього підприємства відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вищевказана відмова у невизнанні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2019 року, викладена у письмовому повідомленні від 10 липня 2019 року за вих. № 129938/10/26-15-57-05-11, є протиправною і суперечить положенням статей 48, 49 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Отже в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином і підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації відповідно до підпункту 49.12.1 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України відсутні.
Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.
Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.
Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 КАС України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, не зважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.
Правова позиція по даному питанню викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12.
У цьому конкретному випадку, враховуючи правовий висновок Вищого адміністративного суду України та з метою забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 цієї статті).
Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов ТОВ «Троїца» підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправних рішень.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» (ідентифікаційний код 40005910, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, офіс 6/1, м. Київ, 03170,) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» з податку на додану вартість за червень 2019 року, яке викладене у письмовому повідомленні від 10 липня 2019 року за вих. № 129938/10/26-15-57-05-11.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві вжити заходів щодо прийняття звітної декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» з податку на додану вартість за червень 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» понесені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль