18 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3975/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у звільненні з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України прийняти рішення про звільнення з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить службу по мобілізації на посаді старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону берегової оборони у військовій частині НОМЕР_1 .
31.05.2025 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) у зв'язку із зникненням рідного брата ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання проти агресії російської федерації. До рапорту надав: копії паспорта та свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 та його переклад з російської на українську мову, сповіщення сім'ї №36 від 02.05.2025.
Вказує, що за результатами розгляду рапорту, листом від 06.06.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби, не зазначивши конкретної підстави для такої відмови.
Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби. Просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що позивач на підтвердження наявності родинних зв'язків із ОСОБА_2 долучив до рапорту про звільнення з військової служби копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 , копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 11.05.1982, копію свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 09.05.2025, копію свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 від 05.09.1984.
При цьому, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 11.05.1982 батьками « ОСОБА_3 » є « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ». Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 09.05.2025 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Крім того, до рапорту долучено документ, де нотаріусом засвідчено справжність підпису перекладача Ревенко Олени Віталіївни, який було зроблено у присутності нотаріуса на перекладі свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 11.05.1982.
Стверджує, що серед долучених до рапорту матеріалів відсутній належним чином засвідчений документ, що підтверджує наявність родинних зв'язків та їх ступінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зауважує, що зі змісту долучених до позовної заяви документів не вбачається наявності у представника позивача права підписувати позовну заяву.
Наголошує на дискреційних повноваженнях військової частини стосовно прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
17.06.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_7 від 11.07.2023 (а.с. 21).
Згідно із Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим Волочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.05.2025, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 25).
Також, Свідоцтвом про народження НОМЕР_9 від 11.05.1982 підтверджено, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 (а.с. 22).
Переклад вказаного свідоцтва на українську мову здійснено перекладачем ОСОБА_8 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Євдокимовою К.М. На посвідчувальному написі також зазначено, що нотаріусом встановлено особу перекладача, перевірено його дієздатність та кваліфікацію (а.с. 18-20).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 від 05.09.1984 після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 23).
Відтак ОСОБА_2 є рідним братом позивача.
Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 №36 від 02.02.2024 молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти 12.04.2025 в районі населеного пункту Басівка Сумської області під час виконання бойового завдання проти агресії російської федерації (а.с. 24).
Також, згідно наданого суду витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250520-4525 від 20.05.2025 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце народження російська федерація, Якутія, район Нерюнгрі, Срібний бір) зник на території бойових дій під час воєнних дій (а.с. 6-7).
31.05.2025 позивач звернувся по команді до свого безпосереднього командира із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку зі зникненням безвісти рідного брата позивача 12.04.2025 під час виконання бойового завдання проти агресії російської федерації (а.с. 26-27).
До вказаного рапорту позивачем долучено наступні документи: копія паспорта громадянина України НОМЕР_10 ОСОБА_1 , копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження НОМЕР_9 від 11.05.1982 з перекладом на українську мову, копія свідоцтва про народження НОМЕР_8 від 09.05.2025, сповіщення сім'ї №36 від 02.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідач листом від 04.06.2025 №7014 повідомив, що юридична служба Військової частини НОМЕР_1 не вбачає законних підстав для звільнення старшого матроса ОСОБА_1 з військової служби (а.с. 10).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (абзац 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII).
Отже, факт зникнення безвісти (повнорідного, неповнорідного) брата військовослужбовця під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану є підставою для звільнення його з військової служби під час дії воєнного стану, якщо такий військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
Суд встановив, що у позивача є повнорідний брат ОСОБА_2 19.04.1982, який згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250520-4525 від 20.05.2025 зник на території бойових дій під час воєнних дій.
Зокрема, згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 №36 від 02.02.2024 молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти 12.04.2025 в районі населеного пункту Басівка Сумської області під час виконання бойового завдання проти агресії російської федерації.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку із визнанням його брата безвісті зниклим під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункту 241 Положення №1153/2008).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.99 №548-XIV (далі - Статут).
На підставі пункту 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано перелік підстав для дострокового звільнення військовослужбовців з військової служби, зокрема якщо їхні близькі родича (син) загинули або пропали безвісті під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Разом з тим, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до підпункту 30 пункту 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни; копія свідоцтва про смерть особи; документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Згідно матеріалів справи своє право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 №2232-XII позивач реалізував, звернувшись із відповідним рапортом до командира 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону берегової оборони Військової частини НОМЕР_1 , у якому серед іншого висловив своє небажання проходити службу у резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
Дотримання позивачем порядку звернення до безпосереднього командира відповідачем не заперечується.
До вказаного рапорту долучив копію паспорта громадянина України НОМЕР_10 ОСОБА_1 , копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_9 від 11.05.1982 з перекладом на українську мову, копію свідоцтва про народження НОМЕР_8 від 09.05.2025, сповіщення сім'ї №36 від 02.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наказом Міністерства оборони України №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (далі - Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пунктів 3-4 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Із системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. При цьому в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідач листом від 04.06.2025 №7014 повідомив, що юридична служба Військової частини НОМЕР_1 не вбачає законних підстав для звільнення старшого матроса ОСОБА_1 з військової служби, не навівши при цьому будь-яких підстав та мотивів прийнятого рішення.
Суд критично оцінює наведені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача, як підставу відмови у задоволенні рапорту, на відсутність належним чином засвідченого документа, що підтверджує наявність родинних зв'язків та їх ступінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адже доданими позивачем документами у повній мірі підтверджується, що зниклий зниклий безвісти за особливих обставин військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом позивача.
Більше того, враховуючи оформлення свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_9 від 11.05.1982 російською мовою, позивач долучив до рапорту його переклад на українську мову, засвідчивши справжність підпису перекладача нотаріально. Будь-яких зауважень щодо невірності такого перекладу відповідач не вказав.
Крім цього, суд зауважує, що згідно приписів розділу ІІІ Порядку №531 у разі недостатності наданих документів уповноважена особа на розгляд рапорту не погоджує рапорт із обов'язковим зазначенням вичерпного переліку підстав та документів.
Водночас у листі військової частини від 04.06.2025 №7014 будь-які конкретні підстави для відмови у задоволенні рапорту, як і зауваження щодо переліку наданих документів, відсутні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, статті 26 Закону №2232-XII з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частини 12 цієї статті відповідач діяв протиправно.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Стосовно дискреційних повноважень відповідача, слід вказати, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
При цьому, виходячи з обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повноваження військової частини стосовно вирішення питання про звільнення позивача з військової служби не є дискреційними. Цей висновок підтримується тим, що підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначаються нормативно і підтверджені позивачем документально. Отже, в даному випадку відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший варіант дій, ніж той, що є прямим наслідком для задоволення рапорту позивача.
Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства не визначено, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у представника позивача права підпису позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 57 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно із частинами 1-2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, особа може брати участь у судовому процесі особисто або через належним чином уповноваженого представника. Повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися зокрема ордером, у якому можуть зазначатися обмеження його повноважень на вчинення певних процесуальних дій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона підписана адвокатом Проценко Оксаною Миколаївною. На підтвердження власних повноважень до позовної заяви нею долучено копію паперового ордеру серії ВА №1115997, у якому вказано про відсутність обмежень адвоката згідно договору про надання правничої допомоги.
Відтак представник позивача у межах даної справи наділена усіма правами та обов'язками позивача, у тому числі і щодо підписання та подання до суду позовної заяви.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своїх дій у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) старшого навідника 1 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК