19 серпня 2025 року м. Житомир
справа № Н/240/24695/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення,-
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/24695/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати йому з 20.04.2023 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, встановленого ст. 39 Закону України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і зобов'язати відповідача провести з 20.04.2023 таке нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, що дорівнює 3 мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, відповідач, на думку позивача, повинен був нараховувати та виплачувати йому доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, однак таке підвищення не виплачується.
30 листопада 2023 року Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає в не нарахуванні та не виплаті з 01.07.2023 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-XII;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.07.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 , підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі три прожиткових мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року;
- стягнено на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 536,80грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
03 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до канцелярії суду заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №240/24695/23 за нововиявленими обставинами.
У заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що після набрання судовим рішенням законної сили було розпочато його виконання, зокрема нарахування та виплата доплати до пенсії. Однак, після прийняття судом рішення та набрання ним законної сили, вже під час виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем до суду недостовірних відомостей про місце проживання, які не були відомі і не могли бути відомі станом на час прийняття судом рішення. Оскільки обставини щодо місця проживання є визначальними для прийняття рішення щодо призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, то Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду та просить переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 23.10.2024 відкрито провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. Призначено відкрите судове засідання у справі на 14.11.2024 із повідомленням учасників справи.
Згідно з довідкою від 14.11.2024 судове засідання відкладене на 05.12.2024, у зв'язку із відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до довідки від 05.12.2024 судове засідання відкладене на 20.12.2024, у зв'язку із відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з довідкою від 20.12.2024 судове засідання відкладене на 23.01.2025, зважаючи на те, що до суду не повернувся оригінал судової справи №240/24695/23, яка на виконання вимог ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 11.06.2024, направлена до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Як зазначено в довідці від 23.01.2025, судове засідання відкладене на 20.02.2025 у зв'язку із тим що матеріали справи №240/24695/23 разом з обвинувальним актом скеровано до Богунського районного суду м.Житомир.
Згідно з довідкою від 20.02.2025 судове засідання відкладено на 13.03.2025 у зв'язку із неповідомленням позивача про дату, час та місце розгляду заяви.
Відповідно до довідки від 13.03.2025 судове засідання відкладене на 17.04.2025, у зв'язку із відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У визначений день та час, 17.04.2025, представник заявника (відповідача) та позивач у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Повістки про виклик до суду були надіслані відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також позивачу - ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження (місця проживання), однак поштові відправлення повернулися до суду 08.04.2025 та 14.04.2025 із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
До повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" та інше, з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/4825/19, ухвалі від 22 вересня 2020 року у справі № 340/2568/19.
Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вказане, відповідно до протоколу від 17.04.2025 суд ухвалив продовжити розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною 4 зазначеної правової норми, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Так, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть уважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі №303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі №826/14224/15.
З матеріалів справи встановлено, що у справі №240/24695/23 ОСОБА_1 вказав адресою свого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106) с.Базар відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Як свідчить повідомлення про підозру від 31.08.2024 Старший дізнавач СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065400000713 від «31» серпня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбачених ч. 1 ст. 190 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. ст. 36, 40-1, 42, 276, 277, 278 КПК України, - повідомлено ОСОБА_1 про підозру у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживав.
Крім цього, згідно з протоколом огляду місця події від 30.05.2024 встановлено, що у житловому будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживав та не проживає.
Відповідно до акту підтвердження фактичного місця проживання особи від 17.06.2024 №09-10/1/71 в результаті обстеження встановлено, що ОСОБА_1 на момент складання акта фактично за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає.
Також, в ході досудового розслідування допитані свідки: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 , який підтвердив, що в будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає і не проживав, оскільки він тривалий час перебуває в занедбаному стані.
Аналогічні свідчення надала діловод Народицької селищної ради, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Як слідує зі свідчень наданих самим позивачем - ОСОБА_1 , останній проживає вже близько 12 років в смт. Ворзель, а будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - орендував та планував там жити.
Суд зауважує, що обставини щодо місця проживання позивача є істотними, такими, від яких залежить призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-XII).
Обставини щодо зазначення позивачем невірного місця проживання не були і не могли бути відомі ні суду, ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області станом на час прийняття рішення судом 30.11.2023, оскільки лише 31.08.2024, тобто після прийняття рішення судом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені дані про досудове розслідування, у ході якого було з'ясовано те, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично жодна особа не проживає.
Отже, наявні підстави для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 за пунктом 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з вироком Богунського районного суду м.Житомир від 04.11.2024 у справі №295/14018/24 встановлено, що не пізніше 19.04.2023 у ОСОБА_1 , який був обізнаний у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.
Реалізуючи умисел, не пізніше 19.04.2023 ОСОБА_4 звернувся до власника приміщення ОСОБА_5 , який не був обізнаний в протиправних намірах останнього з яким уклав договір оренди №173 від 01.01.2016, керуючись корисливим мотивом, з метою підготовки та подання до Житомирського окружного адміністративного суду позову із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями щодо проживання за відповідною адресою та отримання в подальшому шляхом обману підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, які проживають на території радіоактивного забруднення, без фактичного проживання на території радіаційного забруднення, на що останній погодився.
Так, 19.04.2023 о 11 год. 17 хв. ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, звернувся до Народицької селищної ради, що за адресою: АДРЕСА_5 , з метою реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не маючи при цьому наміру фактично проживати за вказаною адресою, тобто приховуючи дійсний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами Пенсійного фонду України.
За наслідками звернення адміністратором відділу забезпечення надання адміністративних послуг Народицької селищної ради прийнято заяву від ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на підставі згоди власника приміщення ОСОБА_5 заресстровано місце проживання вказаної особи за адресою: АДРЕСА_1 , про що йому видано витяг з реєстру територіальної громади за номером 2023/003089074.
В подальшому, ОСОБА_4 звернувся із письмовим зверненням до ГУ ПФУ в Житомирській області з метою виплати вказаного підвищення до пенсії та 01.08.2023 отримав відмову у виплаті підвищення до пенсії.
Реалізуючи умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ГУ ПФУ в Житомирській області, 22.08.2023 ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду про зобов'язання проведення перерахунку і виплати коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про його фактичне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме в с. Базар, Народицької ОТГ, Коростенського району, Житомирської області, до матеріалів яких було долучено витяги з Реєстру територіальної громади із зазначеним нібито фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Після цього, 30.11.2023 за результатом розгляду вказаного адміністративного позову ОСОБА_6 ухвалено рішення у справі №240/24695/24, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково та зобов'язано ГУ ПФУ Житомирській області здійснити з 01.07.2023 нарахування та виплату ОСОБА_7 підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
На підставі вказаного рішення Житомирського окружного адміністративного суду у період з 01.02.2024 по 31.07.2024 ГУ ПФУ Житомирській області, працівники якого не були обізнані про протиправні наміри, ОСОБА_7 виплатили грошові кошти в сумі 28800 грн. 00 коп., як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Водночас, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 у період часу з 01.02.2024 по 31.07.2024 не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживав за адресою: АДРЕСА_6 . Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно та цілеспрямовано, шляхом обману, заволодів грошовими коштами Державного бюджету України, розпорядником яких є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на загальну суму 28800грн. 00коп., якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Згідно з вироком Богунського районного суду м.Житомир від 04.11.2024 у справі №295/14018/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 59-1 КК України встановлено обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зазначений вирок набрав законної сили 13.12.2024 відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , за якою фактично не проживав, а був лише зареєстрований з метою отримання неправомірної вигоди.
Суд зауважує, що згідно з положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вочевидь, обставини, встановлені у вироку Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2024 у справі №295/14018/24 щодо ОСОБА_1 , є обов'язковими для адміністративного суду під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, з урахуванням нововиявлених обставин справи суд відмічає, що за приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Такі положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).
Частина 1 статті 39 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала виплату громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення доплати у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Право на таку ж доплату закріплювали положення частини 2 цієї ж правової норми для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у такій зоні.
28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі Закон України №76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і включив до Закону України №796-ХІІ статтю 39, яка передбачає виплату доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження та у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України №76-VІІІ.
Конституційний Суд України у названому рішенні указав, що обмеження чи скасування Законом України №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина 2), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон України №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини 2 статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України №796-ХІІ вказане рішення не містить.
За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону України №987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта статті 39 Закону України №796-ХІІ до внесення змін Законом України №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право громадян на отримання підвищення до пенсії як непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України №796-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довів, що проживає на території радіоактивного забруднення та визнав свою вину у введенні суду в оману щодо його фактичного місця проживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону України №796-ХІІ, позивач не має права на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер у розмірі, встановленому зазначеною правовою нормою, оскільки не проживає на території радіоактивного забруднення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - задовольнити.
2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 в адміністративній справі №240/24695/23 та ухвалити нове судове рішення.
3. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 19 серпня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко