19 серпня 2025 рокуСправа №160/11654/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,
23.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТ" (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.02.2025 №077750 та від 26.02.2025 №077751 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що під час перевірки вантажного транспортного засобу марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 та вантажного транспортного засобу марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу, встановлено, що водієм здійснювалося надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: кожний вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5т не обладнаний діючим та повіреним тахографом. Представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ» не є перевізником вантажу в розумінні норм спеціального законодавства, адже товар перевозився для власних потреб у рамках господарських взаємовідносин із відповідним суб'єктом господарювання, а тому вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 на нього не поширюються. Таким чином, використання тахографа є обов'язковим лише при виконанні міжнародних перевезень. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних постанов. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/11654/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
13.05.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що перевірка була проведена законно, на підставі направлення №001539 від 30.04.2025. Щодо суті порушення, відповідач наголошує, що відповідно до п. 6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Норма щодо можливості ведення індивідуальної контрольної книжки водія (п. 6.3 Положення №340) не є альтернативою для даної категорії транспортних засобів, а стосується лише тих ТЗ, для яких тахограф не є обов'язковим. Відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа є порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки цей документ належить до "інших документів, передбачених законодавством". Відтак, представник відповідача зазначив, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за відсутність документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа. В контексті ст. 48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу відноситься до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Крім того, відповідач наголосив, що позивачем також було допущено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник вантажного транспортного засобу марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 не забезпечив виконання вимог цього Закону, а саме: неналежним чином заповнена товарно-транспортна накладна: відсутні відомості про транспортний засіб, а саме довжина, висота, ширина та загальна вага Т3 з вантажем, що є обов'язковим. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання. Доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «ВТОРМЕТ» (код ЄДРПОУ 30168515) є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Інші види діяльності: Оптова торгівля відходами та брухтом; Відновлення відсортованих відходів; Збирання безпечних відходів; Оброблення та видалення безпечних відходів; Демонтаж (розбирання) машин і устатковання; Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Торгівля іншими автотранспортними засобами; Вантажний автомобільний транспорт; Надання послуг перевезення речей (переїзду); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ» у власній господарській діяльності має вантажний автомобіль марки КАМАЗ, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 масою без навантаження 9850 кг; повна маса 33350 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а також має вантажний автомобіль марки КАМАЗ, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , масою без навантаження 9850 кг; повна маса 23500 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
06.02.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок від 30.01.2025, направлення на перевірку від 30.01.2025 №001539 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.
Під час рейдової перевірки співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено автотранспортний засіб КАМАЗ, н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1
04.02.2025 посадовими особами відповідача складено акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт вчинене на автотранспортному засобі КАМАЗ, н.з. НОМЕР_1 , що відображено в акті №064365 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому, зокрема, вказано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону, а саме: неналежним чином заповнена товарно-транспортна накладна: відсутні відомості про транспортний засіб, а саме довжина, висота, ширина та загальна вага Т3 з вантажем. Вантажний автомобіль КАМАЗ н.з. НОМЕР_5 з повною масою понад 3,5 тонн не обладнаний діючим та повіреним тахографом, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу КАМАЗ н.з. НОМЕР_6 .
Пояснення водія про причини порушень: транспортний засіб заводом-виробником технічно не передбачуваний тахограф. Копію Акту отримав. Акт підписав.
10.02.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №13152/25/24-25, яким ТОВ «ВТОРМЕТ» було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) на підставі акту від 04.02.2025 №064365 на 26.02.2025 з 10:00 до 15:00, перерва з 12:00 до 12:45, у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209 (приймальня).
Зазначене повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 10.02.2025 №13152/25/24-25 направлено ТОВ «ВТОРМЕТ» на офіційну електронну адресу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується випискою, наданою відповідачем.
На підставі акту від 04.02.2025 №064365 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.02.2025 №077751, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ» на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, під час рейдової перевірки співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено автотранспортний засіб КАМАЗ, н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2
06.02.2025 посадовими особами відповідача складено акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт вчинене на автотранспортному засобі КАМАЗ, н.з. НОМЕР_2 , що відображено в акті №064546 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому, зокрема, вказано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив дотримання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері вантажні перевезення, а саме: вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5т не обладнаний діючим та повіреним тахографом, чим порушено п. 6.1 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу КАМАЗ н.з. НОМЕР_2 .
12.02.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №13910/25/24-25, яким ТОВ «ВТОРМЕТ» було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) на підставі акту від 06.02.2025 №064546 на 26.02.2025 з 10:00 до 15:00, перерва з 12:00 до 12:45, у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209 (приймальня).
Зазначене повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 12.02.2025 №13910/25/24-25 направлено ТОВ «ВТОРМЕТ» на офіційну електронну адресу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується випискою, наданою відповідачем.
На підставі акту від 06.02.2025 №064546 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.02.2025 №077750, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ» на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських штрафів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.
Частинами 14, 17, 18 ст. 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком № 1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із пунктами 2 та 4 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Положення про формений одяг, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Надаючи оцінку підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до спірної постанови від 26.02.2025 №077750 та від 26.02.2025 №077751, суд виходив з наступного.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення №340).
Норми пункту 1.4 Положення №340 передбачають, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;
сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності;
транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об'єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об'єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.
За нормами п. 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п. 6.3 Порядку № 340).
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).
Згідно пункту 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
В свою чергу за нормами п. 1.4 Інструкції № 385 перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).
В силу пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції.
Водночас, системний аналіз приписів Положення про робочий час і час відпочинку водіїв свідчить про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни, які використовуються суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.
Натомість ведення індивідуальної контрольної книжки водія передбачено для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн, обов'язок щодо встановлення тахографа в яких відсутній.
Аналізуючи наведені вище правові норми, суд вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.
Як слідує з матеріалів справи, позивач здійснював перевезення вантажу автомобілем марки КАМАЗ, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 масою без навантаження 9850 кг (9,85т), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а також здійснював перевезення вантажу автомобілем марки КАМАЗ, 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , масою без навантаження 9850 кг (9,85т), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Відтак, згідно вимог пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажний автомобіль, яким виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов'язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а тому у водія повинен був бути в наявності протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Судом встановлено, що ТОВ "ВТОРМЕТ" здійснювались перевезення вантажів власним транспортним засобом за відсутності у водія оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
При цьому, позивач наполягає на тому, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу, більше того позивач зауважує на непоширення на нього в цьому випадку Положення № 340, адже перевезення вантажу ним здійснювалось для власних потреб у рамках господарських взаємовідносин із відповідним суб'єктом господарювання.
У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385, визначено, що ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.
Обов'язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.
Згідно пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Отже, з наведених правових норм видно, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ "ВТОРМЕТ" зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом якої є неспеціалізована оптова торгівля. Інші види діяльності: Оптова торгівля відходами та брухтом; Відновлення відсортованих відходів; Збирання безпечних відходів; Оброблення та видалення безпечних відходів; Демонтаж (розбирання) машин і устатковання; Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Торгівля іншими автотранспортними засобами; Вантажний автомобільний транспорт; Надання послуг перевезення речей (переїзду); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
За нормами ч. 2 ст. 2 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Так, суд наголошує, що згідно з наданою ТТН №20009 від 03.02.2025 та ТТН від 06.02.2025 №20038 під час спірних перевірок, позивачем здійснювалось перевезення вантажу; авто, які перевірялись під час перевірки використовувались для здійснення господарської діяльності, а водії, які здійснювали перевезення - є найманими працівниками позивача, що не спростовується товариством.
Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, суд відхиляє аргументи заявника щодо здійснення перевезення за власної потреби, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення ТОВ "ВТОРМЕТ" були задіяні наймані працівники - водій ОСОБА_1 та водій ОСОБА_2 .
Стосовно твердження про те, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, оскільки заводом виробником це не передбачено, суд зазначає наступне.
Не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питання добровільного вибору власника.
Враховуючи імперативні вимоги п. 6.1 Положення № 340 саме для:
1) автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км.;
2) вантажних автомобілів понад 3,5 тон, встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Пункт 6.3 про можливість використання контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у п. 6.1 Положення № 340.
Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч. 3 ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» Міністерством транспорту та зв'язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами.
Оскільки, перевірявся саме такий вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн, на нього також розповсюджується вимога про необхідність його обладнання тахографом та наявності протоколу перевірки та адаптації до нього.
Окремо суд зазначає, що законодавством чітко встановлений обов'язок обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №816/124/17, від 29.03.2017 №К/800/16628/15 у справі 813/5710/14
Крім того, як слідує зі змісту пункту 2.2. Інструкції № 385, ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР (994_016), а також виробників тахографів та транспортних засобів. Відтак позивач мав можливість звернутися до пункт сервісу тахографів з метою встановлення відповідного тахографа на транспортний засіб, у разі якщо такий автомобіль не був ним обладнаний.
При цьому, як наголошувалося судом вище, відповідальність за непред'явлення під час перевірки документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, встановлено статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів врегульовано Інструкцією № 385.
При цьому саме Інструкцією № 385 передбачено обов'язок водія транспортного засобу мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа. Водночас у Положенні №340 не йдеться про обов'язок водія транспортного засобу мати відповідний протокол.
Варто зауважити, що приписи Інструкції № 385 та Положення № 340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4 Положення № 340 не відміняють як норм Інструкції № 385 (щодо обов'язку водія мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа і пред'явити його), так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за відсутність такого протоколу.
Варто наголосити на тому, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ відповідальність настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням № 340.
Таким чином, оскільки водій автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажів не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано, що під час рейдової перевірки у водія транспортного засобу був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.
За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідачем правомірно застосовано до ТОВ "ВТОРМЕТ" адміністративно-господарський штраф за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Щодо іншого виявленого порушення, а саме: неналежного заповнення товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.
Так, в ході перевірки було встановлено, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював автомобільні перевезення, відсутні на момент перевірки документи: належним чином заповнена товарно-транспортна накладна від 03.02.2025 №20009 (відсутні відомості про транспортний засіб, а саме: довжина, висота, ширина та загальна вага Т3 з вантажем).
Водночас, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Таким чином, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є зокрема товарно-транспортна накладна, яка має містити дані щодо транспортного засобу (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.
Зі змісту товарно-транспортної накладної від 03.02.2025 №20009, яку було надано під час перевірки, встановлено, що вона не містить параметри транспортного засобу, а саме: зазначення довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.
За таких обставин, вказаний документ не може вважатись належним чином складеною товарно-транспортною накладною в розумінні ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, вказана обставина спростовує посилання позивача на відсутність порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та свідчить про правомірність його встановлення контролюючим органом.
Відтак, за встановлених обставин, оскаржувані постанова від 26.02.2025 №077750 та від 26.02.2025 №077751 про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів є такими, що прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбаченим чинним законодавством.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд робить висновок, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРМЕТ" (вул. Добробатів, буд. 146, м. Дніпро, 49124, код ЄДРПОУ 30168515) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський