19 серпня 2025 року Справа №160/15300/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 року про відвід судді Кальника В.В. у справі №160/15300/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень,-
26 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- відновити конституційні права і свободи людини і громадянина ОСОБА_1 , порушені протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень у керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 , яким було видано розпорядження №4/2872/1 від 17.04.2025 року (додатком до якого була повістка №3224213 від 17.04.2025 року).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року вказана позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог частини 6 статті 12, частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
10.06.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Е.О. в адміністративній справі №160/15300/25.
Ухвалою суду від 16.06.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Е.О. в адміністративній справі №160/15300/25 визнано необґрунтованою та передано матеріали справи №160/15300/25 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Юркова Е.О. в адміністративній справі №160/15300/25 було відмовлено.
25.06.2025 головуючим у справі - суддею Юрковим Е.О. було подано заяву про самовідвід на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року заяву про самовідвід судді Юркова Е.О. у справі №160/15300/25 було задоволено, а справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена судді Кальнику В.В.
Ухвалою від 01.07.2025 року прийнято матеріали справи №160/15300/25 до свого провадження, та, зокрема, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 положення про ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 12.08.2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення до правоохоронних органів щодо факту невиконання ухвали від 01.07.2025 року відмовлено.
Ухвалою від 13.08.2025 року призначено заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2025 року о 09:50 год.
14.08.2025 року до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кальника В.В.
Ухвалою від 14.08.2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 160/15300/25 визнано необґрунтованою та передано матеріали справи № 160/15300/25 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою від 15.08.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кальника В.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень відмовлено.
18.08.2025 року адміністративну справу № 160/15300/25 передано судді Кальнику В.В. для продовження розгляду.
18.08.2025 року до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кальника В.В.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що друга заява про відвід судді Кальника В.В. від 18 серпня 2025 року мотивована новими, більш обтяжуючими обставинами, які свідчать про системні порушення як процесуальних, так і матеріальних норм права. Заявник зазначає на наявності ознак неповноважного складу суду, що підтверджується відповідними документами.
Позивач зазначає, що призначення судді Кальника В.В. на посаду Указами Президента України від 28 грудня 2010 року №1290/2010 та від 28 вересня 2017 року №297/2017 відбулося з грубими порушеннями норм чинної Конституції України, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Зокрема, ці призначення суперечать висновкам рішень Конституційного Суду України у справах, що стосуються стажу, призначення та обрання суддів, а також повноважень державних органів у сфері судоустрою. Це, на думку заявника, нівелює принципи Європейської хартії про закон «Про статус суддів» та інші міжнародні норми.
Заявник вказує, що було грубо порушено сукупність ключових засадничих факторів, які стосуються реалізації судової влади професійними суддями та порядку їх призначення. Відповідно до Цивільного, Кримінального та Господарського процесуальних кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права, що призвело до розгляду справи неповноважним складом суду, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №160/15300/25 визнано необґрунтованою.
Цією ж ухвалою передано матеріали справи №160/15300/25 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 року для розгляду заяви про відвід судді Кальника В.В. визначено суддю Захарчук-Борисенко Н.В.
Дослідивши підстави для відводу, викладені в заяві про відвід судді, суд зазначає наступне.
Приписами частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно з частинами 1, 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Разом з цим, суд зауважує, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Разом з тим, необхідно зауважити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Враховуючи викладене, заявлений відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Однак, подана представником Філіпенком О.С. заява від 18.08.2025 року про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальника В.В. таких аргументів та доказів не містить.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу судді дії суду під час розгляду справи, заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами чи процесуальні рішення судді під час здійснення правосуддя.
Подання заяви про відвід судді, яка містить лише припущення, свідчить про неповагу до суду.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 року по справі №826/11409/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Подана ОСОБА_1 заява 18.08.2025 року про відвід судді містить припущення щодо грубого порушення Конституції України та рішень Європейського суду з прав людини при призначенні судді Кальника В. В., що свідчить про системні порушення права та ознаки неповноважного складу суду.
Суд зауважує, що у відповідності до ст. 36 КАС України вказані обставини не можуть бути підставою для відводу судді у цій справі.
Інших доводів щодо упередженості та необ'єктивності судді Кальника В.В., крім тих, які зводяться до порушення Конституції України та рішень ЄСПЛ, у заяві не наведено.
Наведене вище свідчить про необґрунтованість підстав для відводу судді Кальника В.В., що викладені в заяві ОСОБА_1 , у зв'язку з чим судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ'єктивно.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених підстав для відводу судді, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальника В.В. в справі №160/15300/25 слід відмовити.
Відповідно до частини 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.08.2025 року про відвід судді Кальника В.В. у справі №160/15300/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Адміністративну справу №16015300/25 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко