про залишення позовної заяви без руху
19 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9160/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 (далі - Постанова №713); зобов'язання відповідача провести з 10 лютого 2025 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови №713.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та містить такі недоліки.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі№510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що отримавши пенсійну виплату за лютий 2022 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 №140/10957/21 (листом від 06.08.2025 №10339-9733/З-02/8-0300/25 підтверджено припинення з 01.02.2022 виплати щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713) без доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів.
Позивач звернувся до суду із цим позовом лише 15.08.2025, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (за період з 10.02.2025 по 14.02.2025).
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві не зазначено жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду у вказаній вище частині позовних вимог протягом шестимісячному строку після отримання пенсії без доплати.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 06.08.2025 №10339-9733/З-02/8-0300/25 про відмову у виплаті щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.
При цьому реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, позивачем не надано доказів сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України “Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом першим пункту третього частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.
В межах даної позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови №713 та зобов'язати відповідача провести з 10 лютого 2025 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови №713.
З наведеного слідує, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами розмір судового збору становить 1211 грн 20 коп.
Водночас позивач на підтвердження звільнення від сплати судового збору долучає до матеріалів позовної заяви копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , з якого слідує, що позивачеві призначено пенсію по інвалідності, 3 група, інвалід армії.
Оцінюючи долучене пенсійне посвідчення, як підставу для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до пункту восьмого частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Отже, від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону №3674-VІ звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Проте позивачем не надано до суду доказів стосовно того, що саме він є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Окрім цього, статтею 5 Закону №3674-VІ пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи - інвалідність армії не встановлено.
Отже, положення пункту 8 частини 1 статті 5 Закону №3674-VІ не розповсюджуються на позивача.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону №3674-VІ у зв'язку із тим, що він є інвалідом ІІІ групи - інвалідність армії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі №640/21075/19 (№К/9901/3675/200 та від 23.07.2020 у справі №240/12008/19).
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що для отримання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особа повинна надати відповідне посвідчення, а саме “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни».
Відповідно до пункту 10 Положення №302 “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
В той же час суд вказує, що згідно з пунктом 11 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 №4-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2004 №427/9026, у пенсійних посвідченнях, виданих особам, які є інвалідами, використовуються скорочені назви причин інвалідності. Зокрема підпунктом 7 пункту 11 зазначеного Порядку передбачено скорочення “інвалід армії» інвалідність, яка настала внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Як вбачається з вищевикладеного, чинним законодавством не передбачено підстав для звільнення від сплати судового збору таку категорію осіб, як “інвалід армії».
Таким чином, оскільки до позовної заяви додано лише копію пенсійного посвідчення, суд вважає, що відсутні достатні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту восьмого частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір», як особи з інвалідністю ІІІ групи, інвалід армії.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (з 10.02.2025 по 14.02.2025), у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, або ж уточити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду, а також надати докази сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н. В. Стецик