про відмову у забезпеченні позову
18 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5609/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Димарчук Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ТОВ "ДПП РЕСУРС" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПП РЕСУРС" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПП РЕСУРС» звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 141156 від 21.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Після відкриття провадження у справі, представник позивача ТОВ «ДПП РЕСУРС» подала заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 141156 від 21.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову зазначає, що Ковельським відділом державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області 07.07.2025 було відкрито виконавче провадження №78526566 на підставі постанови №ПШ 141156 від 21.04.2025, яка не набрала законної сили. У межах цього провадження на грошові кошти ТОВ «ДПП РЕСУРС» було накладено арешт, що істотно перешкоджає господарській діяльності підприємства, унеможливлює належне виконання зобов'язань перед контрагентами, працівниками та бюджетом. Вважає, що зупинення дії постанови №ВП 141156 від 21.04.2025 на час розгляду справи дозволить уникнути негативних наслідків для господарської діяльності підприємства, а також унеможливить виконання потенційно незаконного рішення до його остаточного перегляду судом.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто суддею у перший день після виходу з відпустки (18.08.2025) без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відповідно до пунктів 1, 5 частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник заявника обґрунтувала необхідність застосування таких заходів тим, що Ковельським відділом державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області 07.07.2025 було відкрито виконавче провадження №78526566 на підставі постанови №ПШ 141156 від 21.04.2025, а державним виконавцем вчиняються дії щодо його виконання. Зокрема, у клопотанні від 24.07.2025 позивач вказує, що Ковельським відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження накладено арешт на все майно підприємства та оголошено у розшук транспортні засоби у кількості 38 одиниць. Заявник посилається на існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. У зв'язку з цим захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення неможливо буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У постановах від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Суд з огляду на докази, надані позивачем (заявником), для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, її вимоги фактично обґрунтовано посиланням на протиправність постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 141156 від 21.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також заявник зазначає, що вказана вище постанова Укртрансбезпеки є виконавчим документом і була пред'явлені відповідачем до виконання.
З цього приводу варто зазначити, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а обґрунтування заяви зводиться до протиправності вказаного вище рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність оскаржуваного рішення (постанови) може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Заявником не підтверджено негативних наслідків для товариства внаслідок пред'явлення до виконання спірної постанови та, як наслідок, не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, Ковельським відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №78526566 постановою від 24.07.2025 накладено арешт не на все майно підприємства (як про це вказує позивач), а лише на майно у межах суми стягнення (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) - 18950 грн.
Заявником не надано доказів того, що у випадку стягнення грошових коштів за спірною постановою (17 000 грн), це призведе до незворотних наслідків для заявника або їх повернення (грошових коштів) буде неможливим або ускладненим.
Суд вважає, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява «ДПП РЕСУРС» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП РЕСУРС» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук