18 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2373/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач-2), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до заяв від 21.01.2025 та 07.02.2025;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду в Одеській області №907550170861 від 07.02.2025 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до заяви від 07.02.2025;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік «, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік «, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 04.10.2016 їй призначено довічне грошове утримання судді у відставці. 21.01.2020 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці. Відповідно до зазначеної довідки розмір та показники суддівської винагороди змінилися і вказана довідка відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів « №1402 є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З відповідною заявою позивачка звернулась до управління пенсійного фонду України в Одеській області. Однак звернення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відділом перерахунку пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №907550170861 від 07.02.2025 залишено без задоволення. Видаючи довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів « та з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік « з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. Проте в оскаржуваному рішенні №907550170861 від 07.02.2025 ГУ ПФУ в Одеській області викладає мотиви відмови у перерахунку пенсії, яким вже надана оцінка у судовому рішенні, що свідчить про очевидну протиправність такого рішення, у зв'язку із чим воно, як протиправне, підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного Фонду в Одеській області.
31.03.2025 до суду від ГУ ПФУ у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що з 01 січня 2021 року базовий розмір посадового окладу судді не змінився, Пенсійний фонд України не отримував повідомлення від уповноважених органів судової влади щодо виникнення підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №762 від 16 жовтня 2024 року, видана на підставі рішення суду, а не на підставі частини четвертої статті 142 Закону №1402-VII, Відповідачем 28 жовтня 2024 року прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову Позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З урахуванням наведеного, Відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 проти позову заперечує з огляду на те, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, а саме після 18 лютого 2020 року. Натомість після 18 лютого 2020 року не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.
Відзначає, що статтею 135 Закону №1402 визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. З урахуванням статті 58 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» обставини, які дають право на перерахунок відповідно до статті 142 Закону №1402, повинні виникнути після 18 лютого 2020 року. Відповідно до Закону №3460 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн. Зауважує, що в Державному бюджеті України не передбачені кошти для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці.
Звертає увагу на те, що до заяви від 07.02.2025 всупереч приписам пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 довідки про суддівську винагороду не надано.
З огляду на викладене в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Волинській області та з 04.10.2016 отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці в розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що не заперечується сторонами.
21.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», і виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.02.2025 №907550170861, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки всупереч приписам пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 до заяви від 21.01.2025 не надано довідку про суддівську винагороду.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, право кожного на справедливий суд визначає та забезпечує Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами).
Право судді на пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці врегульовано статтею 142 Закону №1402.
Так, відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 142 Закону №1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21 сформував правовий висновок про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Одночасно з цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі Закон №966) не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом №966 судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402.
Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням, в тому числі на норми міжнародного права, зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, своєю чергою, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22.
Варто також зазначити, що зміни до Закону №1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди в період, про який йде мова у позовній заяві, а також до Закону №966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон №3460 фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402.
Згідно із позицією Верховного Суду у такій категорії спорів Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402.
Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402 й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Водночас зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що підставою для відмови позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стало те, що всупереч приписам пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 до заяви від 11 січня 2024 року він не надав довідку про суддівську винагороду.
Оцінюючи такий аргумент пенсійного органу, суд зазначає таке.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року №7-2) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, врегульований розділом IV Порядку №3-1.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
За змістом абзаців першого, другого пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Суд відзначає, що відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, подаються до Пенсійного фонду України під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди визначений статтею 135 Закону №1402 і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд України знає безпосередньо з закону.
За таких обставин довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд України про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку №3-1. Зокрема, у рішеннях від 01 березня 2019 року №12, від 09 квітня 2021 року №7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21.
Застосовуючи зазначений правовий висновок в контексті обставин цієї справи суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у проведені перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстави неподання позивачем довідки про суддівську винагороду відповідач діяв протиправно.
З урахуванням викладеного у сукупності суд резюмує, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 лютого 2025 року №907550170861 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21 січня 2025 року є протиправним, з огляду на що його належить скасувати.
Щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивача на перерахунок пенсії, суд зазначає таке.
У цій справі заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення про відмову в проведенні перерахунку.
Отже, право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порушило Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з огляду на що саме цей орган Пенсійного фонду України належить зобов'язати відновити порушене право позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позаяк саме відповідач-2 прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнане протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу-2.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області необхідно стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 05.03.2025 №9371-6411-6749-1186.
Керуючись статтями 2, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 лютого 2025 року №907550170861 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, 83, ідентифікаційний код юридичної особи 20987385).
Суддя Ф.А. Волдінер