Справа № 761/19071/24
Провадження № 2-а/761/252/2025
05 лютого 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.,
при секретарі: Лаврук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 20.05.2024 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП за підписом заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) Якушко І.В., яка винесена відносно ОСОБА_1 за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейс» №32384/26/15/07/45383999.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В. від 20.05.2024 за актом фактичної перевірки № 32384/26/15/07/45383999 від 17.04.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Оскільки такий розмір штрафу, передбачений ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, і застосування такого штрафу можливе до правопорушника якого протягом року було піддано адміністративному стягненню, вважає, що з матеріалів, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності не вбачається, що він вчинив порушення повторно, а саме: в акті фактичної перевірки не відображено повторність правопорушення, тобто, не зазначено, що перевірка проводиться повторно або порушення порядку розрахунків виявлено повторно; відсутні дані щодо притягнення протягом року до адміністративної відповідальності працівників або керівника ТОВ «Базис Кейс» за порушення порядку проведення розрахунків із покупцями, вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі - Постанова №894).
Вважаючи оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням вимог законодавства в частині розміру штрафу, що перевищує максимальний для інкримінованого правопорушення та відсутності суб'єктивного і об'єктивного складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без їх участі на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 16.05.2024 посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві Вихором І.В. був складений протокол №2171 відносно керівника ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, відповідно до змісту якого, ОСОБА_1 порушив порядок розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, чим порушив п. 1 Постанови №894. Порушення зафіксовано актом перевірки (бланк №009224).
З акту фактичної перевірки від 17.04.2024 вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку кіоску за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 65, прим.1, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Базис Кейс», з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).
Перевіркою встановлено, що суб'єкт господарської діяльності здійснює реалізацію тютюнових виробів за готівковий рахунок без використання банківського POS терміналу та із застосуванням належним чином зареєстрованого РРО. Отже, перевіркою встановлено, що підприємство не забезпечило можливість здійснення безготівкових розрахунків у тому числі з використанням електронних платіжних засобів.
Перевірка проводилась у присутності продавця ОСОБА_2 , яка отримала копію акта та ознайомилася з ним, про що зазначено в акті.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 (далі - Інструкція №566) у разі неможливості складання Протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення Протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання Протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.
Оскільки, протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 не складався з причин відсутності останнього на місці на момент завершення перевірки, відповідно до вимог п. 12 Інструкції №566, ОСОБА_1 був запрошений для складання протоколу про адміністративне правопорушення до ГУ ДПС у м. Києві листом від 24.04.2024 за №8908/В/26-15-07-07-01-08, який було надіслано на його податкову адресу. Отже, позивач був належним чином повідомлений про день складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 на складання протоколу не з'явився, у зв'язку з чим був складений акт від 16.05.2024 №3981/26-15-07-07-00-17, яким засвідчено факт неявки, що відповідає положенню п. 13 Інструкції №566.
Позивач також був належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи, оскільки в протоколі, який був направлений на його податкову адресу, зазначено про час і місце розгляду адміністративної справи, однак також не з'явився.
Позивач чи його уповноважений представник не були присутні при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, тому постанова направлена позивачу засобами поштового зв'язку.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, заступник начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В., розглянувши протокол від 16.05.2024 №2171 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення - акт фактичної перевірки від 17.04.2024 реєстраційний номер №32384/26/15/07/45383999 від 18.04.2024, щодо ОСОБА_1 , який працює керівником ТОВ «Базис Кейс», встановив порушення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, чим порушив п. 1 Постанови №894.
У зв'язку з чим, даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Положенням ст. 163-15 КУпАП визначено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, наведеними вище положеннями ст. 163-15 КУпАП передбачено накладення штрафу саме на посадову особу юридичної особи.
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначено Законом України «Про платіжні послуги» (далі - Закон №1591-IX), який встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності; права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України.
Статтею 1 Закону № 1591-IX визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Згідно з ч. 28 ст. 38 Закону № 1591-IX торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.
Відповідно до ч. 29 ст. 38 Закону № 1591-IX терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови №894 визначено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:
1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
До додаткових пояснень представником позивача долучено лист ТОВ «Базис Кейс», за підписом позивача, як керівника даного товариства, адресований народному депутатові ОСОБА_3 в якому товариство просило повідомити чи будуть виконані вимоги, зокрема п. 1 Постанови № 894 у разі надання покупцю/кінцевому споживачеві фізичній особі можливості розрахуватися за придбаний товар шляхом перерахування безготівкових коштів з його рахунку на поточний рахунок торгівця із застосуванням електронних платіжних систем (застосунків) банків та, додатково QR cod, для спрощення введення номера рахунку на пристрої покупця, чи є обов'язок встановлювати саме банківський термінал як єдиний безальтернативний засіб ініціювання оплати
На звернення народного депутата України ОСОБА_3 . Міністерство економіки України листом «Щодо розгляду звернення» від 12.11.2024 № 3631-03/80470-01 повідомило, що Постановою № 894 не встановлюється обов'язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу. Закон № 1591-IX не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків і надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачу реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця. Отже, Закон надає торговцю можливість обрати спосіб, який буде більш зручний та не вимагатиме значних витрат на впровадження безготівкових розрахунків (на оренду і обслуговування платіжного пристрою, сплату комісії за еквайринг, тощо).
Позивачем до адміністративного позову було додано заяву про приєднання до Договору надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк» (індивідуальної частини) № 9583732-2404109-113630 від 09.04.2024. Проте перевірка проводилася в кіоску, розташованому за адресою м. Київ, Харківське шосе, 65, прим.1, а в п. 2 заяви в графі «Адреса Торгової точки Торговця» відсутня інформація щодо даної адреси.
Таким чином, надана позивачем заява не стосується торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення.
Отже, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази використання пристроїв, які дозволяють ТОВ «Базис Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 65, прим.1.
Твердження позивача, що з матеріалів, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, не вбачається, що він вчинив порушення повторно, суд не приймає до уваги, з наступних підстав.
Із досліджуваного судом протоколу про адміністративне правопорушення №2171 від 16.05.2024 вбачається, що в ньому міститься інформація про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП постановою від 24.04.2024.
Представник відповідача на підтвердження повторності вчинення адміністративного правопорушення позивачем надав до суду копію постанови від 24.04.2024 року за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №1606 від 17.04.2024 року, складеного відповідно до акту фактичної перевірки від 05.04.2024, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.163-15 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
У вказаній постанові зазначається, що розглянувши протокол від 17.04.2024 №1606 і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення: акт фактичної перевірки реєстраційний № 29334/26/15/07/45383999 від 05.04.2024, встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушив п. 1 Постанови № 894.
Суд звертає увагу, що штраф у розмірі 3 400 грн за вищезазначеною постановою від 24.04.2024 був сплачений позивачем добровільно 01.05.2024, що підтверджується квитанцією від 01.05.2024 № РТНН-МОВС-3701-М7ХТ, копію якої відповідач долучив до відзиву на позовну заяву.
Оскільки, у спірних правовідносинах згідно Закону № 1591-IX та Постанови № 894 обов'язок із забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів покладений на торговця, яким є відповідний суб'єкт господарювання - у даному випадку ТОВ «Базис Кейс», то згідно статуту саме директор є посадовою осою, яка діє від імені цього товариства та є особою, яка має нести відповідальність за статтею 163-15 КУпАП.
У зв'язку із цим, оскільки позивач є директором ТОВ «Базис Кейс», то він є належним суб'єктом відповідальності за статтею 163-15 КУпАП.
Таким чином, висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
Враховуючи положення п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з цим, суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених в оскаржуваній постанові та твердження позивача про те, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності не можуть братись судом до уваги, оскільки будь-які докази на підтвердження вказаних фактів в матеріалах справи відсутні.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, не впливають на вищевказані висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 73, 74, 77, 241, 242, 293, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: