Справа № 761/2010/25
Провадження № 2/761/4742/2025
05 травня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Марінченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Юніт Капітал? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ? Юніт Капітал? (надалі - ТОВ ?Юніт Капітал?) звернулось до Шевченківського районного суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Юніт Капітал?) користь заборгованість за кредитним договором №953671294 від 09 лютого 2020 року, яка складає 20 090, 00 грн., а також понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 лютого 2020 року між ТОВ ? Манівео швидка фінансова допомога? (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір №953671294 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7 000, 00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 01 % річних строком 30 днів. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 9FN0V38Q, який введено відповідачем 09 лютого 2020 року об 11:32:37 год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.
У зв?язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, позивач має заборгованість у розмірі 20 090, 00 грн., яка складається з: 7 000, 00 грн. - заборгованість по кредиту; 13 090, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
28 листопада 2018 року між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ТОВ ?Таліон Плюс? було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким до ТОВ ?Таліон Плюс? перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами. У подальшому, 05 серпня 2020 року, було укладено між ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? договір факторингу № 05/0820-01, а 02 грудня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? та ТОВ ?Юніт Капітал? було укладено договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач, взяті на себе зобов?язання виконав в повному обсязі та надав позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідач у свою чергу, взяті на себе зобов?язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, відсотками. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі; проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, заслухав пояснення відповідача, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що 09 вересня 2020 року між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ОСОБА_1 було укладено договір №953671294, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?.
Згідно з п.1.1. Договору, товариство зобов?язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 7 000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3, 1.4, або п.1.5 цього договору.
Відповідно до п.1.2 Договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
На період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0, 01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.3. Договору).
Позичальник зобов?язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти, згідно п.1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2. цього договору (п.1.6. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9FN0V38Q, (у відповідності до ст. 12 Закону України ?Про електронну комерцію?).
В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 09 лютого 2020 року, відповідач вказав номер карти 5168-75хх-хххх-0703 для перерахування кредитних коштів.
ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? свої зобов?язання за кредитним договором виконало, що підтверджується платіжним дорученням від 09 лютого 2020 року.
Як зазначив позивач, відповідач взяті на себе зобо?язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів, яка станом на 05 грудня 2024 року становить 20 090, 00 грн., з яких - 7 000, 00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 13 090, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
28 листопада 2018 року ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов?язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань за цим договором (а. с.30-33).
28 листопада 2019 року ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань за цим договором (а. с.36).
31 грудня 2020 року ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме, що згідно п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
16 червня 2020 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (зі змінами та додатковими угодами) ТОВ ?Манівео Швидка Фінансова Допомога? та ТОВ ?Таліон Плюс? склали реєстр прав вимоги №63, відповідно до умов якого до ТОВ ?Таліон Плюс? перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №953671294 від 09 лютого 2020 року в загальному розмірі 18 662, 00 грн.
В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? перейшло право вимоги за кредитним договором №953671294 від 09 лютого 2020 року в загальному розмірі 20 090, 00 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року
02 грудня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? та ТОВ ?Юніт Капітал? було укладено Договір факторингу №02/12/24-У.
Відповідно до Реєстру боржників від 02 грудня 2024 року до Договору факторингу №02/12/24-У від 02 грудня 2024 року, до ТОВ ?Юніт Капітал? перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №953671294 від 09 лютого 2020 року в загальному розмірі 20 090, 00 грн., з яких - 7 000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 090, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України ).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст.639 ЦК України).
Закон України ?Про електронну комерцію? визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України ?Про електронну комерцію? визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги,яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач зазначає, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є ТОВ ?Юніт Капітал?, на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 році, 2020 році та 2024 році.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене вище свідчить про належне укладення кредитного договору між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ОСОБА_1 , в тому числі погодження Правил надання грошових коштів у позику, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є договори.
Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов?язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов?язків.
Згідно з вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що позичальником було погоджено подовження даного строку користування позикою та оновлено графік платежів за вказаним договором, суду не надано.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.
Вказані висновки щодо застосування ч.1 ст.1050 та ст.625 ЦК України у їх взаємозв?язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога?.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі.
Таким чином, в частині стягнення процентів поза межами строку кредитування вимоги позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування - 30 днів з 09 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року, а тому, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 10 березня 2020 року, враховуючи те, що судом не встановлено, що строк кредитування сторонами було продовжено в установленому законом порядку; матеріали справи не містять відомостей про нарахування відповідачу додатково комісії за пролонгацію договору.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за Кредитним договором № 953671294 у загальному розмірі 7 021, 00 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 7 000, 00 грн. + 21, 00 грн.), за період з 09 лютого 2020 року по 10 березня 2020 року).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. необхідно зазначити наступне.
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі ?Баришевський проти України? від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред?явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд прийшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3 000, 00 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Юніт Капітал? (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Юніт Капітал? суму заборгованості за договором № 953671294 від 09 лютого 2020 у розмірі 7 021 (сім тисяч двадцять одну) грн. 00 коп. судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 (три тисячі) грн.
В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Юніт Капітал? відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: