Справа № 564/2221/25
18 серпня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. з подальшою індексацією, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що сторони зареєстрували шлюб 26 червня 2018 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про його народження відповідач вказаний батьком.
Причиною звернення до суду з даним позовом вказує те, що спільне сімейне життя у сторін не склалося, часті сварки та різного роду конфлікти призвели до погіршення стосунків між ними та розпаду сім'ї. Сторони разом не проживають, подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, втартили почуття любові та поваги один до одного.
Подальше перебування в шлюбі з відповідачем вважає неможливим і таким, що суперечить її інтересам, наміру зберегти сім'ю не має.
На даний час дитина проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Згоди щодо матеріального забезпечення дитини між ними не досягнуто. Відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.
Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Частина 1 статті 24 Сімейного кодексу України вказує на те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26 червня 2018 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне сімейне життя у сторін не склалося, часті конфліки, відсутність взаєморозуміння призвели до погіршення стосунків між ними та розпаду сім'ї. Тривалий час сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки не підтримують, наміру зберегти сім'ю не мають.
Таким чином, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя сторін, суд дійшов висновку про те, що подальше їх спільне життя та збереження сім'ї є неможливим і таким, що суперечить інтересам позивача та наведені вище обставини є підставою для розірвання шлюбу.
Згідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статі 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 41 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік " встановлено, що прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Згідно ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що у відоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач вказаний батьком.
На даний час дитина перебуває на утриманні позивача. Відповідач матеріальної допомоги на його утримання у добровільному порядку не надає. Між сторонами не досягнуто домовленості щодо участі батька дитини в його утриманні.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача суд враховує те, що відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має, доказів протилежного суду не надано.
При цьому суд дійшов висновку, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача у твердій грошовій сумі, у розмірі 3000 грн. щомісячно, до досягнення нею повноліття. Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. Разом із тим, за наявності законних підстав позивач вправі звертатися до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
Зважаючи на рівність обов'язків обох батьків щодо матеріального утримання дитини, суд дійшов висновку, що саме такий розмір аліментів є обґрунтованим та справедливим, відповідає вимогам закону й інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 21 травня 2025 року.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. за вимогою про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 24, 41, ст. 110, ч. 2 ст. 112, 180, 182, 184 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 26 червня 2018 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 119.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягувати щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 18 серпня 2025 року.
СуддяР. М. Снітчук