судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Литвиненко І. В.
28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 215/5220/19
провадження № 61-7623ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені, відкрив касаційне провадження у цій справі.
Не можу погодитися із висновком про наявність підстав для відкриття касаційного провадження в цій справі з таких мотивів.
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені.
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 13 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_2 задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам
на утримання доньки, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 , у розмірі
65 047,49 грн, а також пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі
65 047,49 грн, а всього - 130 094,98 грн.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд
за нововиявленими обставинами рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені.
Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою
від 04 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року відмовив.
17 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те,
що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Отже не підлягають касаційному оскарженню не тільки рішення, якими закінчується розгляд справи по суті, але й ухвали у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Законодавець не визначив особливих винятків, за яких можуть переглядатись всі ухвали з процесуальних питань в малозначних справах. Тому, на мою думку, для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу першої інстанції в малозначній справі та постанову суду апеляційної інстанції за результатами перегляду такої ухвали, необхідна наявність випадків, передбачених підпунктами «а-г» пункту 2 частини частини третьої статті 389 ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове
до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом,
за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних
осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 130 094,98 грн.
Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено та в ухвалі не зазначено.
Судовий спір у цій справі було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи
на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі
«Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.
Суддя: І. В. Литвиненко