Справа № 159/5287/25
Провадження № 1-кп/159/522/25
18 серпня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030550000925 від 17.07.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою професійною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, раніше не судимого, зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,
Обвинувачений ОСОБА_5 08.07.2025, в період з 17.00 до 17.15 години, перебуваючи біля домоволодіння на АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 велосипед марки «Merioa», вартістю 11300,00 грн.
Зазначеними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав винуватість за пред'явленням обвинуваченням, підтвердив фактичні обставини вчиненого, пояснив, що після святкування свого дня народження повертався вулицею Петлюри в м.Ковелі додому, був у стані алкогольного сп'яніння, побачив біля воріт одного з будинків чужий велосипед і скористався ним, щоб скоріше потрапити додому. Наступного дня вирішив повернути велосипед власникам, проте не пам'ятав, де його взяв. Через кілька днів приїхали працівники поліції і забрали велосипед. Обвинувачений попросив вибачення у потерпілого, розуміє протиправність вчинених дій, засвідчив критичне ставлення до вчиненого, основною причиною назвав стан сп'яніння, просив врахувати, що вперше притягується до кримінальної відповідальності і не призначати покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі.
Потерпілий ОСОБА_4 повідомив суду, що 08.07.2025 його неповнолітній син велосипедом поїхав до друга, залишив його біля воріт, а вже за кілька хвилин велосипед зник. Самотужки віднайти викрадену річ не вдалося, тому через тиждень він повідомив про подію в поліцію. На сьогодні велосипед йому повернутий. Потерпілий не наполягав на суворому покаранні.
Переконавшись у добровільності та істинності позиції учасників судового розгляду, які правильно розуміють зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, суд керуючись правилами, закріпленими у ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого.
При призначенні покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об'єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Відповідно до ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
ОСОБА_5 за наведеною у ст.12 Кримінального кодексу України класифікацією вчинив умисний тяжким злочином.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття, яке виразилося у критичному ставленні до вчиненого та сприянні розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого.
Враховуючи дані про обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, має місці соціальні зв'язки, отримує доходи від виконання сезонних робіт, з огляду на конкретні обставини вчиненого злочину, відсутність реальних збитків для потерпілого, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України на мінімальний строк та звільнити обвинуваченого від відбування покарання підставі статті 75 КК України.
На переконання суду, встановлення обвинуваченому однорічного іспитового строку з покладанням передбачених ст.76 КК України обов'язків, буде дієвим заходом контролю за його поведінкою та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2025 на велосипед потерпілого, необхідно скасувати. Велосипед, який є речовим доказом, відповідно до приписів ст.100 КПК України, повернути потерпілому.
Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування на проведення судової товарознавчої експертизи СЕ-19/103-25/9436-ТВ від 21.07.2025 в розмірі 2228,50 грн відповідно до ст. 124 КПК України покладаються на обвинуваченого.
Цивільний позов у справі не заявлений. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись статтями 349,374,375 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Речовий доказ: велосипед марки «Merioa», залишити у власності потерпілого ОСОБА_4 .
Скасувати арешт, накладений на велосипед ухвалою слідчого судді від 23.07.2025.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи СЕ-19/103-25/9436-ТВ від 21.07.2025 в розмірі 2228,50 грн.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після оголошення вручити прокурору і обвинуваченому.
ГоловуючийОСОБА_1