12 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20473/24
Провадження № 11-сс/820/391/25
12 серпня 2025 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула апеляційну скаргу прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024242310000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.366 КК України, та постановила ухвалу, відповідно до якої апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2025 року без змін.
При ухваленні цього судового рішення, я залишилась при окремій думці, виходячи з наступного.
Реалізовуючи своє право на викладення окремої думки, зазначаю про те, що з моєї точки зору, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали(п.2ч.3 ст.407 КПК України), відповідно до якої клопотання прокурора слід задовольнити частково, накласти арешт на земельну ділянку, зазначену у клопотанні прокурора, з позбавленням права на розпорядження нею, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з клопотання прокурора, 11.03.2025 постановою слідчого визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, на яку прокурор клопоче накласти арешт.
З огляду на викладене, майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42024242310000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ст. 197-1 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання його відчуження, поділу, об'єднання, виділення, передачі, що може перешкодити кримінальному провадженню.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання що майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, а тому вважаю наявними підстави для накладення арешту на вказану земельну ділянку, з позбавленням права розпорядження нею, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики, зокрема, її відчуження, поділу, об'єднання, виділення, передачі що в подальшому ускладнить досягнення мети кримінального провадження та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
В даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставинам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_5
апеляційного суду