Справа №592/10073/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Костенко В. Г.
Номер провадження 33/816/944/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 124 КУпАП
Іменем України
15 серпня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/10073/25 за апеляційною скаргою представника потерпілого КУЗНЄЦОВА А. С. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2025, якою провадження в справі за ст. 124 КУпАП відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення,
установив:
У поданій апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат КУЗНЄЦОВ А. С. просить скасувати постанову судді та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки головною причиною ДТП стало порушення ОСОБА_3 п. 10.4 ПДР. Крім того, потерпілий не був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2025 провадження в справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352903 від 06.06.2026, ОСОБА_3 о 07:40 год. 06.06.2025 в м. Суми, вул. Чернігівська, 14, керуючи т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 , під час розвороту не переконався, що це буде безпечно та не складе перешкод чи небезпеки другим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, як зазначені в матеріалах ДТП. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.4 ПДР.
Розглянувши вказаний протокол, суддя суду першої інстанції дійшов висновку про те, що надані докази не вказують на порушення ОСОБА_3 вимог п. 10.4 ПДР.
Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, учасники провадження в судове засідання не з'явилися, при цьому ОСОБА_3 , його захисник Якименко О. І. та представник потерпілого Кузнєцов А. С. подали заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін провадження, що не протирічить вимогам КУпАП.
Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 352903 від 06.06.2025, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що надані докази не вказують на порушення ОСОБА_3 вимог п. 10.4 ПДР.
Однак зазначені висновки судді суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать наявним доказам.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251, ст. 252, 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Ухвалення суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення є безумовною підставою для його скасування через порушення норм процесуального права, оскільки право на отримання належним чином умотивованого судового рішення є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України, які містить гарантії справедливого судочинства. ЄСПЛ неодноразово вказував, що «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Вартою уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».
З огляду на викладене, суддею суду першої інстанції не надана належна правова оцінка усім наявним в справі доказам (як окремо кожному доказу, так і в їх сукупності), а рішення про відсутність складу правопорушення умотивовано тим, що суду не було надано належних і достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто, що наявні у справі докази не дають можливості встановити в діях останнього порушення п. 10.4 ПДР.
У той же час, всупереч висновкам судді суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду встановлено, що о 07:40 год. 06.06.2025 в м. Суми, вул. Чернігівська, 14, ОСОБА_3 , керуючи т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 , під час розвороту не переконався, що це буде безпечно та не складе перешкод чи небезпеки другим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 10.4 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- схемою місця ДТП, з якої вбачається, що її складено 06.06.2025 в м. Суми на вул. Чернігівська, 14. Виявлено т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 та Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 з механічними пошкодженнями. В графі «перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП» зазначено, що маються пошкодження у т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 - ліве дзеркало заднього виду, передній бампер з лівої сторони, переднє ліве крило, переднє ліве колесо; у Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 - праве дзеркало заднього виду, передній бампер з правого боку, праві двері 2 шт, поріг з правої сторони авто, переднє і заднє праве крило, переднє праве колесо. Дорожня розмітка у місці зіткнення позначена складається з осьової ліні розмітки, яка складається з двох вузьких суцільних ліній (п. 1.1 ПДР);
- письмові поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (водія Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 ), який пояснив, що 06.06.2025 о 07:40 в м. Суми по вул. Чернігівська він рухався в напрямку вул. Ковпака. Рухаючись в крайній лівій полосі перед ним в середній полосі рухався т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 , який, не впевнившись, що ліворуч від нього нема автомобілів, почав маневр розвороту ліворуч. Він хотів об'їхати т/з Chevrolet Aveo, але цей т/з зачепив лівим колесом і крилом його автомобіль;
- фотознімками з місця події, з яких вбачається розташування т/з Chevrolet Aveo н. з. НОМЕР_1 та т/з Volkswagen Passat н. з. НОМЕР_2 після ДТП, з наявними механічними пошкодженнями;
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які виїжджали на місце ДТП, на яких зафіксовано розташування т/з після ДТП та пояснення водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з приводу обставин ДТП.;
- відеозаписами з камер відеоспостереження, з яких убачається, що т/з Chevrolet Aveo рухається у другій смузі, а потім починає здійснювати маневр повороту/ліворуч, у той час як в крайній лівій смузі продовжував рух т/з Volkswagen Passat, здійснюючи випередження вздовж розділювальної смуги. У момент, коли автомобілі зрівнялися, відбулося їх зіткнення, а саме, передньою лівою частиною т/з Chevrolet Aveo із центральною правою частиною т/з Volkswagen Passat;
- висновком судової автотехнічної експертизи № 184 від 30.06.2025, згідно якого водій т/з Chevrolet Aveo повинен був діяти відповідно вимог п. 10.1, 10.4, 10.6 ПДР, мав технічну можливість попередити зіткнення, в його діях вбачається невідповідність вимогам ПДР, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження, крім іншого, т/з. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі поліцейського є посилання на порушення водієм ОСОБА_3 вимог 10.4 ПДР, згідно яких перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним т/з, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним т/з. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним т/з, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
Аналіз наведених вище доказів та фактичні обставини справи дозволяють зробити висновок, що водій ОСОБА_3 , керуючи т/з, під час розвороту не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з т/з під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку.
Заперечення сторони захисту про те, що ОСОБА_3 спочатку зайняв крайню ліву смугу і лише потім почав здійснювати маневр розвороту, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки з відеозаписів ДТП вбачається, що т/з Volkswagen Passat перед зіткненням рухався лівими колесами біля осьової смуги розмітки в крайньому лівому положенні, а т/з Chevrolet Aveo розпочав виконання маневру, знаходячись в цей момент у другій смузі, тобто не з відповідного крайнього положення.
Також виходячи з механічних пошкоджень, які зафіксовані на автомобілях, можливо встановити, що т/з Chevrolet Aveo під час первинного контакту знаходився під кутом до т/з Volkswagen Passat, оскільки пошкодження на т/з Chevrolet Aveo знаходяться лише в його лівій передній частині, яка конструктивно знаходиться під кутом до умовної повздовжньої осі автомобіля, а пошкодження на всій боковій поверхні цього т/з відсутні.
Таким чином, перед початком розвороту ліворуч т/з Chevrolet Aveo об'єктивно не міг перебувати паралельно осі дороги в крайньому лівому положенні на проїзній частині для руху в його напрямку для виконання розвороту. При цьому, частковий виїзд т/з Volkswagen Passat на смугу зустрічного руху пов'язаний виключно у зв'язку із вжиттям заходів для уникнення зіткнення та лише після появи перешкоди для його руху, тому висновки судді суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованими.
Крім того, суддею не враховані положення п. 11.1 ПДР, якими визначено, що кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
З наявних у матеріалах справи доказів можливо встановити, що проїзна частина в місці ДТП у напрямку руху т/з Chevrolet Aveo та Volkswagen Passat має три смуги для руху, в межах яких, водій ОСОБА_3 , здійснюючи маневр, і допустив порушення п. 10.4 ПДР.
Апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього, а вказаний вище протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона), конкретний пункт ПДР - п. 10.4 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання ПДР - ст. 124 КУпАП.
Одночасно необхідно зауважити, що відповідно ЗУ «Про дорожній рух» Правила дорожнього руху України встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України; інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Зміст об'єктивної сторони правопорушення в протоколі і посилання на п. 10.4 ПДР є достатнім для правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, яка, як було наведено вище, встановлює адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР. При цьому апеляційний суд наголошує, що саме водій ОСОБА_3 здійснював маневр розвороту, тому дотримання ним як водієм т/з усіх імперативних приписів п. 10.4 ПДР унеможливило б у даній конкретній дорожній ситуації зіткнення т/з та їх пошкодження, тобто ДТП, що і свідчить про правильність й достатність кваліфікації його дій за вказаним пунктом ПДР.
Апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, наведеними вище, у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення рішення про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, поза розумним сумнівом. При цьому наявний у справі відеозапис подій є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує дорожню обстановку і рух т/з перед ДТП, дотримання водіями правил дорожнього руху, а із самого відеозапису є очевидним, що він здійснювався на конкретну камеру відеоспостереження, зафіксовані на ньому події за участю водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_2 реально мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Крім того, підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги про порушення суддею суду першої інстанції норми процесуального права, оскільки відповідно ст. 277-2 КУпАП, повістка, особі яка бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні в справі, повідомляються про день розгляду справи в той же строк, а згідно п. 3 ст. 278 цього Кодексу суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, таке питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. При цьому до кола вказаних осіб, крім осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП), відносяться також і потерпілі особи (ст. 269 КУпАП) та їх представники (ст. 270 КУпАП), а також інші визначені главою 21 КУпАП.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Однак вказані вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 2 КУпАП) не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи відбувся за відсутності належного повідомлення потерпілого про час та місце судового розгляду, що унеможливило ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення та призвело до істотного порушення його особистих прав і законних інтересів, оскільки розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відбувся без направлення судової повістки потерпілому, що завадило судді ухвалити законне, обгрунтоване та вмотивоване судове рішення, і також є підставою для скасування постанови.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову судді суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норми матеріального права і порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні правопорушення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню
При накладенні стягнення на ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції відповідно ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та, виходячи з наявності альтернативних стягнень у санкції ст. 124 КУпАП, приходить до висновку, що для виховання ОСОБА_3 і запобіганню вчинення ним нових правопорушень на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави судовий збір.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника потерпілого КУЗНЄЦОВА А. С. задовольнити.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2025 відносно ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням суддею суду першої інстанції норми матеріального права і порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
На підставі ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
На підставі ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов