Справа № 513/123/25
Провадження № 2/513/480/25
Саратський районний суд Одеської області
19 серпня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сачаєвої І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, -
27 січня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_1 18000 гривень 00 копійок, в порядку відшкодування матеріальної шкоди, а також 20000 гривень 00 копійок, в порядку відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що вироком Саратського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162240001368 від 20 вересня 2024 року, справа № 513/1312/24 ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено їй покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.79 КК України звільнено ОСОБА_2 , від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, установлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана потерпілою. За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною в тому, що вона о 09:05 годин 16 вересня 2024 року, під час дії воєнного стану на території держави, який був введений відповідно 24 лютого 2022 року до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, з 26 березня 2022 року Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затверджений Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, з 25 квітня 2022 року Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затверджений Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, з 25 травня 2022 року Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затверджений Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, з 23 серпня 2022 року Указ Президента України від 18 серпня 2022 року №573/2022, затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, з 21 листопада 2022 року Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, з 19 лютого 2023 року Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затверджений Законом України від 11 лютого 2023 року №2915- IX, з 18 травня 2023 року Указ Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023, затверджений Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ, з 27 липня 2023 року Указ Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затверджений Законом України від 27 липня 2023 року №327-ІХ, 30 січня 2024 року, з 14 травня 2024 року Указ Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024, затверджений Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, з 12 серпня 2024 року Указ Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затверджений Законом України від 07 серпня 2024 року № 3891-IХ, переслідуючи єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та особистого збагачення, а саме викрадення грошових коштів належних ОСОБА_1 , з її банківського рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», 16 вересня 2024 року о 09:05 годині, знаходячись на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , та маючи у користування мобільний телефон ОСОБА_1 , з якою вона мала родинні довірливі відносини, та в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , та на якому був завантажений WEBбанкінг «Приват24\7», отримавши від потерпілої код-доступу здійснила вхід до WEBбанкінгу «Приват24\7». Далі, ОСОБА_2 побачивши наявність грошових коштів та картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 та банківського рахунку НОМЕР_4 , в ході раптово виниклого злочинного умислу, направлений на таємне викрадення чужого майна та особистого збагачення, а саме викрадення грошових коштів належних ОСОБА_1 , з її вказаного банківського рахунку перерахувала грошові кошти в сумі 20 000 гривень на банківську картку НОМЕР_5 «ОщадБанк» № НОМЕР_6 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_2 . Далі, ОСОБА_2 , 17 вересня 2024 року в період часу з 19:22 годин по 19:26 годин перерахувала викрадені у ОСОБА_1 грошові кошти на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_3 та знаходилась у її розпорядженні та в подальшому користуючись банківською карткою ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд викраденими грошовими коштами в сумі 20 000 гривень. Вирок набрав законної сили. Частину коштів, а саме 2000 грн. відповідач відшкодувала позивачу, під час розгляду справи в суді, залишок невідшкодованої суми становить 18 000,00 грн. Тобто протиправними суспільно-небезпечними діями відповідача позивачу була спричинена майнова шкода, на суму 18 000,00 грн.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сачаєва І.О. у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у ньому, просила суд його задовольнити, також зазначила, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв, відзиву або клопотань не подавала.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В силу ч. 1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст.1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Як встановлено судом, на підставі вироку Саратського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року у справі № 513/1312/24 встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 спричинено ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 20000,00 грн, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено їй покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді іспитового строку один рік.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку слідує, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 цивільний позов не заявлявся.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов'язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявлявся, обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 , і саме вона має нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.
Вироком суду встановлено, що, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу заподіяно матеріальну шкоду і ця обставина є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.
Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Завдана матеріальна шкода відповідачем до теперішнього часу не відшкодована.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоду в сумі 18000,00 грн, яка завдана внаслідок кримінального правопорушення.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даному випадку з урахуванням всіх обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, враховуючи обставини за яких були вчиненні протиправні дії, а також наслідки цих дій, які виразились душевних стражданнях позивача, змушених змін у житті та порушенні нормального способу життя, з уразуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу відповідачем, у розмірі 20000,00 грн.
За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 258-259, 264-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень та моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_8 , виданий 17 січня 2014 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Сачаєва Ірина Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 335 від 01 листопада 2004 року, РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_10 , виданий 12 квітня 2019 року органом 5144, РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя К. Ю. Рязанова