Є.у.н.с.512/383/25
Провадження №2/512/272/25
"18" серпня 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача за довіреністю - Тараненко А.І., в інтересах ТОВ «Юніт Капітал», через систему Електронний суд звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9634158 на суму 7000,00 грн..
Однак, 17.12.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК.
В подальшому 02.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу №020425-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Перед позивачем у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором №00-9634158 в сумі 48962,40 грн., з яких 7700,00 грн. - заборгованість за кредитом; 41262,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки судові витрати пов'язані з розглядом цивільної справи, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
????Відповідачка не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строк, передбачений договором позики, в результаті чого представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Разом з позовною заявою, 13.05.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача Тараненка А.І. про витребування з АТ «Універсал Банк» наступної інформації:
- інформацію: чи емітувалась на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період 19.02.2024 - 24.02.2024 у сумі 7000 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції №40834-01547-06854 від 19.02.2024 );
- інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_5 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- у випадку, якщо номер телефону: НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска-картки № НОМЕР_6 -XXXX-6420, просимо надати номери телефонів що знаходяться/знаходились анкетних даних Клієнта банку за платіжною карткою маска-картки № НОМЕР_5 ;
- у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_6 -XXXX-6420, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період 19.02.2024 - 24.02.2024 у сумі 7000 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції №40834-01547-06854 19.02.2024),- просимо надати первинні бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію;
- надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, просимо надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Боржника);
- у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_5 не належить Відповідачці, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), просимо надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 (а.с.16).
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 16.05.2025 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 09.06.2025, запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачці п'ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Крім того, вищевказаною ухвалою вказане клопотання представника позивача про витребування доказів від 13.05.2025 задоволено (а.с.114-116).
03.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 згідно якого відповідачка позов визнає частково, зокрема, в частині стягнення з неї суми основного боргу в розмірі 7700,00 грн.
Крім того, відповідачка вказала, що вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 41262,40 грн. не визнала та вказала наступне.
3 22.11.2019 по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_7 .
На час виникнення спірних правовідносин з позивачем відповідачка була військовослужбовцем військової частини НОМЕР_7 та на даний час є військовослужбовцем цієї ж частини.
Також ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_8 , виданого 20.03.2024.
Згідно статті 17 Конституції України - захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України які затверджуються президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Основні засали державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-хII «Про соціальний 1 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті З Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Таким чином, відповідачка визнає позов частково, а саме в частині стягнення з неї заборгованості в сумі 7700,00 грн.
Крім того, відповідачка просить суд в іншій частині позову відмовити, зокрема, про стягнення з неї заборгованості за відсотками у розмірі 41262,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу (а.с.118-122).
18.06.2025 до суду надійшла заява представника позивача Тараненка А.І. про зменшення розміру позовних вимог.
Так, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з кредитом у розмірі 7700,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.130-131).
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Представник позивача зазначив у позовній заяві щодо розгляду справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві (а.с.57).
Матеріали справи містять заяви відповідачки про розгляд справи у її відсутність (а.с.126, 161).
Клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 19.02.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9634158 (а.с.19-28).
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3 п. 1 Кредитного договору, ТОВ «Макс кредит» надало кредит ОСОБА_1 у розмірі 7000,00 грн. строком на 360 календарних днів, тобто до 13.02.2025.
Згідно пункту 1.5 за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитору одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 700,00 грн.
Підписанням Кредитного договору Відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту про що засвідчила одноразовим ідентифікатором 49311.
Матеріали справи містять правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс кредит» (а.с.29-38).
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума наданого кредиту становить 7000,00 грн.; процентна стандартна ставка фіксована; строк кредитування 360 календарних днів (а.с. 39-42).
Крім того, матеріали справи містять довідку про ідентифікацію з якої вбачається, що ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ «Макс кредит» за допомогою одноразового ідентифікатора 49311 відправленого відповідачці на телефон НОМЕР_4 о 12 годині 55 хвилин 39 секунд 19.02.2024 (а.с.43).
З інформаційної довідки №1401/12 від 23.12.2024 вбачається, що через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, зокрема, транзакцію №40834-01547-06854 о 12 годині 55 хвилин 54 секунди 19.02.2024 в сумі 7000,00 грн. банк емітент Monobank, маска картки НОМЕР_9 , код авторизації 048431 (а.с.44-46, 49).
В матеріалах справи наявний адвокатський запит АТ «Універсал банк» щодо інформації про емітовану карту на ім'я ОСОБА_1 (а.с.53).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9634158 від 19.02.2024 вбачається, що заборгованість з 02.04.2025 по 07.05.2025 складає 48962,40 грн. з якої 7700,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 41262,40 грн. - прострочені відсотки (а.с.57).
З детального розрахунку від 17.12.2024 вбачається про заборгованість відповідачки перед первісним кредитором, а саме в сумі 48962,40 грн. (а.с.58-60).
17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», укладено Договір факторингу за №17122024-МК/Онлайн, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс кредит» передає ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Макс кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.61-69).
Матеріали справи містять платіжні інструкції з оплати за договором факторингу (а.с.75-77).
З реєстру боржників вбачається що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на загальну суму 48962,4 грн (а.с.78-80).
Матеріали справи містять договір факторингу №020425-у від 02.04.2025 укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал», у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає ТОВ «Юніт капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників (а.с.81-92).
Матеріали справи містять платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги (а.с.93).
З реєстру боржників вбачається що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед ТОВ «Юніт капітал» на загальну суму 48962,4 грн.(а.с.94-96).
З довідки №233 від 27.02.2025 начальника штабу командира військової частини НОМЕР_7 вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 22.11.2019 по теперішній час (а.с.123).
Матеріали справи містять посвідчення НОМЕР_10 видане на ім'я відповідачки (а.с.124).
З інформації наданої АТ «Універсал банк» від 13.08.2025 вбачається про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 , а саме, що 19.02.2024 о 12 годині 42 хвилини 54 секунди на карту відповідачки відбулося зарахування коштів у сумі 7000,00 грн (а.с.159 на звороті).
З матеріалів справи вбачається, про зменшення розміру позовних вимог. Так, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7700,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.130-131).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» ні на рахунки попередніх кредиторів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно статті 548 ЦК виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов'язання, в контексті статей 546, 549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.
Відповідно до статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо стягнення з відповідача відсотків за договором позики №00-9634158 від 19.02.2024, суд враховує наступне.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Як убачається з наданих представником відповідача документів, а саме: довідки начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_11 що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за контрактом з 22.11.2019 по теперішній час та є учасником бойових дій (а.с.123,124).
Таким чином, на відповідачку, як на військовослужбовця, яка проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - вона звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.
Разом з тим, матеріали справи містять заяву представника позивача про зменшення позовних вимог (а.с.130-131).
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9634158 від 19.02.2024 за тілом кредиту у розмірі 7700,00 грн.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу за основною сумою боргу 7700,00 грн.
На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вимоги частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Щодо витрат на правову допомогу.
18.06.2025 надійшла заява представника позивача про зменшення/збільшення розміру позовних вимог. З вказаної заяви вбачається, що представник позивача просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000,00грн. (а.с.130-131).
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал»», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає доручення і бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 на ім'я Тараненка А.І.; довіреності від 04.12.2024; додаткової угоди №11 до договору про надання правничої допомоги.
В матеріалах справ наявний акт прийому-передачі послуг, а саме за: складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на що адвокатським бюро було затрачено 2 години, що еквівалентно 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості на що адвокатським бюро було затрачено 2 години, що еквівалентно 1000,00 грн. підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на що - затрачено 1 годину що еквівалентно 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9634158 від 19.02.2024 на що затрачено 1 годину, що еквівалентно 500,00 грн. (а.с. 97-99,101-103,104).
З розділу 3 договору про надання правничої допомоги вбачається, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, а сума гонорару, якщо вона буде сплачена на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом частин 4, 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на що адвокатським бюро було затрачено 2 години, що еквівалентно 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості на що адвокатським бюро було затрачено 2 години, що еквівалентно 1000,00 грн. підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на що - затрачено 1 годину що еквівалентно 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання щод отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9634158 від 19.02.2024 на що затрачено 1 годину, що еквівалентно 500,00 грн.
Всього витрачено 6 (шість) годин, що становить 7000,00 грн. 00 коп.
Слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 4000,00 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
За таких обставин на підставі частини 2 статті 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення судового збору.
Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду в електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового зборуіз застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 %.
Згідно платіжної інструкції № 13041 від 05.05.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.1).
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитними договорами 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основним боргом.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) грн. 00 коп.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Ю. Брюховецький