Є.у.н.с.512/395/25
Провадження №2/512/276/5
"08" серпня 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
представника позивача - адвоката Євтушенко Д.В.,
представника відповідача - адвоката Слабоуса Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
15.05.2025 представник позивача Хлопкова М.С., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
В обґрунтування позову зазначено, що представник позивача Хлопкова М.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 22910,50 грн. за кредитним договором №00-9572438 від 23.01.2024. Свої вимоги мотивувала тим, що 23.01.2024 ТОВ «Макс кредит» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Так, кредитний договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 41264. Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у сумі 250,00 грн.
На виконання умов кредитного договору, 23.01.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів відповідачу безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну карту №5168-75хх-хххх-6428, що свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитора первісного кредитора, а останній виконав вимоги кредитного договору.
В подальшому, 17.12.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22910,50 грн.
02.04.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач уклали Договір факторингу 020425-У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору Факторингу 2 перехід Прав Вимоги Заборгованості і Боржників від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором Факторингу 2 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙ ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 22910,50 грн.
Враховуючи викладене та посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №00-9572438 від 23.01.2024 на загальну суму 2910,50 грн., понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Разом з позовною заявою представник позивача надав клопотання про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк», а саме інформації, зокрема, щодо емітованої платіжної картки відповідачки.
Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 19.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою представника позивача ТОВ «ФК «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09.06.2025.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано інформацію з АТ КБ «Приватбанк».
17.06.2025 до суду надійшов відзив представника відповідачки - адвоката Слабоуса Є.А. в якому він стверджує, що доводи позивача в частині існування заборгованості за вище зазначеним договором про споживчий кредит є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
На думку представника Слабоуса Є.А. позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, зокрема, що договір кредитної лінії №00-95722438 від 23.01.2024 саме відповідачка укладала з ТОВ «Макс кредит». Представник позивача вказує, що позивачем не доведено факт підписання відповідачкою кредитного договору, а набір цифр «41264», які містяться в кредитному договорі не є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Крім того, представник відповідача вважає в разі дійсного проходження Відповідачем процесу ідентифікації та верифікації, інформація про останню відрізнялася б інформації, яка міститься в Кредитному договорі, зокрема: ім?я Відповідачки - ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 як зазначено в Кредитному договорі. В розділі реквізити сторін міститься інформація, яка жодного відношення по Відповідача не має: адреса електронної пошти та номер телефону Відповідачу не належать, адреса проживання Відповідача не відповідає дійсності, що свідчить про те, що Відповідачка ніяк не могла пройти верифікацію та укласти Кредитний договір.
Також, представник відповідача зазначив у відзиві на позов про те, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження перерахування ТОВ «Макс кредит» грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Адвокат Слабоус Є.А. стверджує, що позивачем наданий «Детальний розрахунок заборгованості» станом на 17.12.2024, складений ТОВ «Макс кредит» та «Виписка з особового рахунка за Кредитним договором №00-9572438 від 23.01.2024 є неналежними доказами наявності боргу Відповідача за Кредитним договором, оскільки зазначені документи як розрахунки заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а фактично односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення дій одної сторони (Кредитора). Також, вони є внутрішніми документами кредитора та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавалися в дійсності кредитні кошти Відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення Відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Крім того, на думку представника відповідача що акт прийому-передачі реєстру боржників не підтверджує факт передачі права вимоги позивача до відповідача, адже вказаний акт не містить жодної згадки про відповідача.
Представник відповідача вказав, що не погоджується із вимогою позивача про стягнення з відповідачки витрат на юридичні послуги в розмірі 7000,00 грн. оскільки вимоги не відповідають критерію реальності та розумності адвокатських витрат, адже їх вартість є явно завищеною та не співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг, особливо з урахуванням розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження (а.с.71-77).
Разом з тим, представник відповідача просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
На виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області від 19.05.2025 АТ КБ «ПриватБанк» надав суду інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 (а.с.80).
Слухання справи відкладено на 28.07.2025.
28.07.2025 до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Слабоуса Є.А. про відвід судді (а.с.95-97).
Ухвалою суду від 28.07.2025 у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача відмовлено (а.с.99-100), а слухання справи відкладено на 04.08.2025.
04.08.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідачки - адвоката Слабоус Є.А. про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.102).
Крім того, 04.08.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача Хлопкової М.С. з яких вбачається, що відповідно до кредитного договору №00-9572438 від 23.01.2024 сторони дійшли згоди що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця. Так, Кредитний договір №00-9572438 від 23.01.2024 підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 41264 направлено позичальнику 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 12 секунд на вказаний нею номер мобільного телефону НОМЕР_1 одноразовий персональний ідентифікатор введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 23 секунди, після чого Відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах PDF тa P7S.
Так, представник відповідача стверджує, що електронна форма договору прирівнюється до письмової.
Щодо переказу коштів за кредитним договором представник відповідача зазначила наступне. 23.01.2024 ТОВ «Платежі Онлайн» в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ОСОБА_1 у сумі 5000,00 грн. на рахунок зазначений Відповідачем, який було верифікований Первісним Кредитором у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу».
23.12.2024 ТОВ «Платежі онлайн» надіслало повідомлення з додатком про перерахування коштів на рахунок відповідача.
Так, 23.01.2024 ТОВ «Макс кредит» ініціювало переказ коштів у сумі 5000,00 грн. згідно договору №00-9572438 від 2024-01-23 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ « ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Макс кредит».
Щодо договорів факторингу.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 22910,5 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 та платіжною інструкцією, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов?язків за вишевказаним Договором факторингу.
02.04.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №020425-Увідповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Крім того, представник позивача зазначила, що документи щодо переходу права вимоги інформація належить до таємниці фінансової послуги відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Отже, у зв?язку з необхідністю забезпечення збереження конфіденційних даних, їх нерозголошення та невикористання на користь третіх осіб до матеріалів позовної заяви долучено саме витяги з документів.
Щодо оплати правничої допомоги.
На думку представника позивача обов?язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 137 ЦПК України).
Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Представник позивача просила позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Слухання справи відкладено на 08.08.2025.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
08.08.2025 представник позивача Євтушенко Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Слабоус Є.А. в судовому засіданні позовні щодо позовних вимог заперечив та просив відмовити в позові.
До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що між ТОВ «Макс кредит» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії №009572438 від 23.01.2024 (а.с.56-60).
Згідно п.1.2., 1.3 вищевказаного договору вбачається, що Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. та строк кредитування 360 календарних днів, тобто дата повернення 17.01.2025 (а.с.56 на звороті).
Відповідно до пунктів 1.4.1 та 1.4.2 стандартна процентна ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а знижена процентна ставка - 0,25%.
Разом з тим з пунктів 1.5, 1.5.1, 1.6.1, 1.6.2 кредитного договору вбачається, що за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00 % від суми кредиту, що складає 250,00 грн.; позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту; денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії складає 2,5%; денна процентна ставка за договором у разі використання позичальником права на знижену процентну ставку - 2,4%.
Згідно пунктів 1.7, 1.7.1, 1.8, 1.8.1 договору вбачається, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 926,43%; орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахувнням зниженої процентної ставки на дату укладення договору становить 891,58%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на дату укладання договору становить 49710,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання договору становить 48045,00 грн. (а.с.56 на звороті).
Крім того, з п.5.6 договору кредитної лінії №009572438 від 23.01.2024 вбачається, що про попередження для позичальника, так кредитодавець рекомендує здійснювати сплату заборгованості на початку календарного дня який відповідає періодичній даті оплати процентів та даті повернення кредиту з метою уникнення прострочення платежу, що може статися у зв?язку з затримкою у роботі (збоями) у платіжних сервісах (провайдерах послуг) та/або банках при переказі грошових коштів. Недотримання цієї рекомендації може стати причиною прострочення Позичальником своїх зобов?язань (невиконання та/бо неналежне виконання умов Договору) з незалежних від Кредитодавця причин. Наслідки прострочення виконання Позичальником грошових зобов?язань за Договором, в тому числі внесення суми грошового зобов?язання після останнього дня строку надання кредиту: 1) необхідність сплати Штрафу у розмірі та в порядку, визначеному Договором; 2) негативний вилив на кредитну історію Позичальника і ускладнення отримання кредиту в майбутньому. При цьому, позичальник підтверджує, що повідомлений Кредитодавцем та розуміє, що згідно Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-1X, переказ виконується протягом операційного дня та/або у відповідності до правил платіжних систем у зв?язку з чим, строк фактичного зарахування коштів може бути іншим ніж дата здійснення платежу Позичальником, що може спричинити прострочення виконання грошових зобов?язань (а.с.58 на звороті).
З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор «41264» відправлено 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 12 секунд на телефонний номер НОМЕР_1 (а.с.36).
Відповідно до інформаційної довідки №1401/12 від 23.12.2024 вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, зокрема, транзакцію 40600-01877-16554 від 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 28 секунд в сумі 5000,00 грн. через банк-емітент Privat Bank на карту № НОМЕР_2 , код авторизації 221141 (а.с.37-38).
Згідно додаткової інформації вбачається, що ТОВ «Макс кредит» надає додаткову інформацію щодо відповідача, а саме ПІБ, РНОКПП та номер договору, яким були перераховані кошти через платіжний сервіс «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн» (а.с.39-40).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9572438 від 23.01.2024 вбачається, що прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5250,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 17660,50 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 00,00 грн.; строкова заборгованість за процентами - 00,00 грн.; заборгованість за штрафними санкціями - 0 грн.(а.с.44).
Крім того, з детального розрахунку заборгованості вбачається, що сума кредиту становить 5250,00 грн.; сума загальної заборгованості - 22910,50 грн.; сума зобов'язання за основним зобов'язанням - 5000,00 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами - 17660,50 грн.; сума заборгованості за нарахованими комісіями - 250,00 грн.; штрафні санкції згідно умов договору - 0,00 грн. (а.с.45-46).
Матеріали справи містять правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс кредит» (а.с.31-35).
17.12.2024 між ТОВ «ФК «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до боржників (а.с.47-55).
Згідно реєстру боржників за кредитними договорами, зокрема, відповідача вбачається, що сума заборгованості по тілу кредиту становить 5250,00 грн.; залишок заборгованості по звичайним відсоткам - 17660,50 грн.; загальна сума заборгованості - 22910,50 грн.; 299 днів прострочення (а.с.9-10).
Матеріали справи містять договір факторингу № 020425-У від 02.04.2025 укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а ТОВ «Юніт капітал» набуває право вимоги за кредитними договорами згідно реєстру боржників (а.с.11-16).
Згідно реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу вбачається, що заборгованість відповідача становить 22910,50 грн., з яких 5250,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 17660,50 грн. - прострочені відсотки (а.с.18-19).
З матеріалів справи вбачається адвокатський запит Тараненко А.І., що є представником ТОВ «Юніт капітал» до АТ КБ «Приватбанк» щодо інформації про відповідача (а.с. 42).
З виписки за договором №б/н за період 23.01.2024-28.01.2024 АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2025 вбачається, що 23.01.2024 на картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) здійснено операцію про надходження коштів у сумі 5000,00 грн. (а.с.80).
Крім того, з вказаної виписки вбачається про дані відповідачки, зокрема номер телефону НОМЕР_1 (а.с.80).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в частині 1 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Так, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до частини 3 статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог статей 77-78 ЦПК України.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачкою порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи.
Надані сторонами докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.
Отже, беручи до уваги те, що відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку із чим вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, доказів погашення заборгованості суду не надала. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідачки загальної суми боргу у розмірі 15221,15 грн. ґрунтується на законних підставах та підлягає до задоволення.
Однак, на виконання вимог ухвали Савранського районного суду Одеської області від 05.05.2025 та керуючись статтями 178 та 191 ЦПК України представник відповідачки - адвокат Слабоус Є.А. та відповідачка надали відзив на позовну заяву в якому не визнають позовні вимоги.
Щодо заперечення представника відповідача про підписання електронного договору кредитної лінії №00-9572438 від 23.01.2024 відповідачкою.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Отже, одноразовий ідентифікатор (код) - це допустима форма електронного підпису, якщо сторони погодили його використання, а його разове використання прирівнюється до власноручного підпису і має юридичну силу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі, встановлено, що кредитний договір від №00-9572438 від 23.01.2024 укладено між первісним кредитором ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 підписано останньою одноразовим ідентифікатором «41264», який направлено відповідачці на номер НОМЕР_5 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 12 секунд та введено нею 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 23 секунди.
Разом з тим, з інформації АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 вказано фінансовий номер відповідачки +3809550195836.
Суд бере до уваги, що у договорі зазначені всі необхідні дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону.
Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови, після чого первісний кредитор надіслав їй за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону ( НОМЕР_1 ) (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.
На виконання умов договору позикодавцем перераховано кошти на рахунок позичальника. Суд в даному випадку досліджував час підписання договору, час зарахування коштів та активний номер телефону, який відповідачка використовувала під час укладення кредитного договору та який є активний як користувача емітованої кредитної картки. Усі ці докази підтверджують факт укладання договору № 00-9572438 та факт отримання відповідачем коштів.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, а також форми та способу їх закріплення, якщо інше не передбачено законом.
Також, відповідно до статті 207 ЦК України, правочин може вчинятися у письмовій формі шляхом підписання одного документа або обміну документами. Жодна норма не встановлює черговості між основним договором і паспортом кредиту.
Таким чином, підписання паспорту кредитного договору до або після підписання основного договору не впливає на його дійсність, якщо дотримані загальні вимоги до правочину.
Крім того, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.
Щодо заперечення ідентифікації/верифікації відповідачки.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пунктом 2 Договору кредитної лінії №00-9572438 від 23.01.2024 встановлено порядок укладення та надання кредиту (а.с.57).
Так, в п.п. 2.1. договору заначено, що для отримання Кредиту, Позичальник має зареєструватися на Сайті компанії та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту.
Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта:
- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (ор-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Також, п.п.2.3. договору зазначено, що рішення щодо укладення Договору приймається Кредитодавцем на підставі інформації, наданої Позичальником із зазначенням повних, точних та достовірних особистих даних та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Розмір ліміту кредитної лінії та інші умови надання Кредиту визначаються Кредитодавцем за результатами оцінки кредитоспроможності Позичальника на підставі інформації, наданої Позичальником та отриманої з надійних джерел, зокрема, але не виключно бюро кредитних історій.
Крім того, п.п.2.7. договору передбачено, що після укладення Договору Кредитодавець направляє на електронну адресу Позичальника, зазначену у Розділі 8 цього Договору та надану Позичальником як його особиста електронна адреса, та розміщує у Особистому кабінеті Договір з додатками (у разі їх наявності) у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
У разі звернення Позичальника у письмовій формі на електронну адресу та/або поштову адресу Кредитодавця зазначену в цьому Договорі, Договір та його додатки (у разі їх наявності) можуть бути повторно надіслані також на електронну пошту Позичальника, зазначену у такому звернені.
При цьому Позичальник підтверджує, що усвідомлює, що зазначення у зверненні некоректної (написаної з помилками) та/або не власної адреси електронної адреси, унеможливить отримання повторного надісланого Договору та/або може призвести до розголошення третім особам інформації про факт отримання фінансової послуги Позичальником. У такому разі, Кредитодавець звільняється від відповідальності за неможливість належним чином виконати свій обов?язок і Позичальник не матиме жодних претензій до нього.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор «41264» відправлено 23.01.2024 о 10 годині 56 хвилин 12 секунд на телефонний номер НОМЕР_1 (а.с.36).
Як вбачається з даних про позичальника у кредитному договорі №00-9572438 від 23.01.2024 вбачається ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Савранським РВ ГУМВС в Одеській області від 11.07.2011; ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 та номер телефону НОМЕР_1 (а.с.60 на звороті).
В матеріалах справи міститься відповідь 31387928 від 19.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.62).
Крім того, матеріали справи містять виписку за договором АТ КБ «Приватбанк» від 17.06.2025 з якої вбачається анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та номер телефону, який вказала відповідачка, а саме НОМЕР_1 (а.с.80).
Суд, порівнявши дані зазначені у кредитному договорі з даними відповідачки, зокрема з її ідентифікаційним кодом, зазначеним у відзиві на позовну заяву, вважає, що особа, зазначена в договорі і особа, яка фактично користувалася кредитом, є однією і тією ж особою.
Таким чином, розбіжності в імені не змінюють ідентифікацію особи, що підтверджує зв'язок особи з кредитним договором, суд вважає особу ОСОБА_1 належною відповідачкою.
Щодо заперечення відповідачки та її представника щодо наявності доказів про наявність заборгованості.
Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Як вбачається з умов договору кредитної лінії № 00-9572438 від 23.01.2024, зокрема з пункту п.1.2. - сума кредиту становить 5000,00 грн.
З виписки за договором №б/н за період 23.01.2024-28.01.2024 АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2025 вбачається, що 23.01.2025 на картку № НОМЕР_3 , що належить відповідачці, здійснено операцію про надходження коштів у сумі 5000,00 грн. (а.с.80).
Щодо тверджень представника відповідача про відсутність доказів про перерахунок кредитних коштів на рахунок відповідача суд зазначає, що саме відповідачка має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість надати суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог у частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами, визначеними у статті 81 ЦПК України.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідачка будучи обізнаною про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту не вчинила дії щодо захисту, на її думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана нею в договорі, їй не належить.
Відтак посилання представника відповідачки на відсутність у справі первинних бухгалтерських документів, не може слугувати підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
Щодо твердження відповідача про неналежність позивача у даній справі.
17.12.2024 між ТОВ «ФК «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №17122024-МК, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до боржників (а.с.47-55).
Згідно реєстру боржників за кредитними договорами, зокрема, відповідача вбачається, що сума заборгованості по тілу кредиту становить 5250,00 грн.; залишок заборгованості по звичайним відсоткам - 17660,50 грн.; загальна сума заборгованості - 22910,50 грн.; 299 днів прострочення (а.с.9-10).
Матеріали справи містять договір факторингу № 020425-У від 02.04.2025 укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а ТОВ «Юніт капітал» набуває право вимоги за кредитними договорами згідно реєстру боржників (а.с.11-16).
Згідно реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу вбачається, що заборгованість відповідача становить 22910,50 грн., з яких 5250,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 17660,50 грн. - прострочені відсотки (а.с.18-19).
Відповідно до вищезгаданого договору Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру прав вимог, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
На умовах, встановлених цим Договором, Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості) (п. 1.1. Договору)
«Право вимоги» - право грошової вимоги Клієнта до Боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених між Клієнтом та Боржниками Кредитних договорів, та підтверджуються Документацією.
Реєстр Боржників - погоджений Сторонами список з переліком персональних даних боржників (ім?я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов?язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Клієнта, разом з додатком у електронному вигляді.
Форма Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору, форма електронного реєстру наведена у Додатку № 1-1 до цього Договору.
Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, фактор заміняє у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов?язань Боржників за Кредитними договорами.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №020425-У від 02.04.2025 від ТОВ «Юніт капітал» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки. Даний факт підтверджується Реєстром Боржників за Договором факторингу №020425-У від 02.04.2025 (а.с.59-65) та платіжною інструкцією №415 від 14 квітня 2025 (а.с.17), яка свідчить про виконання Фактором своїх обов?язків за вищевказаним Договором факторингу.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості.
Крім того, представник відповідача, в судовому засіданні вказав, що витяг з реєстру боржників не може бути доказом по справи, оскільки, не пронумерований, не прошнурований та не скріплений печаткою.
Щодо надання повного реєстру боржників, представник позивача, в судовому засіданні зазначила, що Реєстр боржників до договору факторингу №020425-У від 02.04.2025 носить в собі зобов'язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, в зв'язку з чим, весь реєстр надати позивач не може.
Доводи представника відповідача про недоведеність існування у позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-9572438, оскільки надані позивачем суду реєстри боржників не оформлені належним чином є необґрунтованими.
Надані витяги з реєстру боржників містять посилання на підписи та печатки сторін. Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором №00-9572438 з ТОВ «Макс кредит» на суму кредиту 5000,00 грн; проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула.
Разом із цим, суд враховує, що за змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (правомірна поведінка боржника). В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (неправомірна поведінка боржника).
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат на судовий збір та правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 133 та частини 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, 07.04.2025 року між ТОВ «Юніт капітал» (замовник) та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір №07/04/25-02 про надання юридичних послуг (а.с.20-21).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору, адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.
Згідно пункту 3.1 вказаного Договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.
Пунктом 5.1 вказаного Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплений печатками сторін та діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.
З додаткової угоди №12 до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 вбачається, що клієнт доручає а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів в судах зокрама по справі ОСОБА_1. (а.с.22-23).
Відповідно до Акту приймання передачі наданих послуг №б/н виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9572438 від 23.01.2024 на що витрачено 2 години, що еквівалентно - 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 на що витрачено 2 години, що еквівалентно 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на що витрачено 1 годину, що еквівалентно 500,00 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на що витрачено 1 годину, що еквівалентно 500,00 грн. (а.с.24).
Матеріали справи містять свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 Тараненко А.І. (а.с.25).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статті 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Юніт капітал» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову 22910,50 грн.
З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «Юніт капітал» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, статтею 257, частиною 1 статті 258, частиною 1 статті 261, частиною 5 статті 261, статтями 264, 512, 514, 516, 526, 530, 610-611, 625, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10) заборгованість за договором кредитної лінії №00-9572438 від 23.01.2024 у загальному розмірі 22910 (двадцять дві тисячі дев'ятсот десять) грн. 50 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 18.08.2025.
Суддя: О.Ю. Брюховецький