Справа № 462/8009/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 22-ц/811/4033/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
19 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину , -
В жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину. Просила стягнути з відповідача аліменти, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином повноліття.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 24.02.2007 між нею та відповідачем було укладено шлюб, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на сьогодні шлюб між ними розірвано. Син знаходиться на повному її утриманні. Відповідач ухиляється від своїх прямих обов'язків, не дбає про сина та не надає коштів на його утримання, що змусило її звернутися до суду про стягнення аліментів в примусовому порядку. Просила позов задоволити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання судового рішення в межах місячної суми стягнення.
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Покликається на те, що в нього з позивачкою є двоє дітей, однак позивачка просить стягнути аліменти на одну дитину. Нею було подано інший позов про стягнення аліментів на іншу дитину. Також покликається на те, що він надає в добровільному порядку кошти на утримання обох дітей, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивачки.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що чинним сімейним законодавством передбачений обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей і такий обов'язок є рівним, а оскільки відповідач є працездатним та може сплачувати аліменти на утримання сина, з нього на користь позиваки підлягають стягненню аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка з сином проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи.
Згідно акту ЛКП «Сигнівка» від 03.10.2024 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований і проживає разом з своєю мамою ОСОБА_2 і перебуває на її повному утриманні.
Заперечуючи щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що у нього з позивачкою є двоє дітей, а саме син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та позивачка звернулась в суд з іншим позовом про стягнення з нього аліментів на дочку ОСОБА_5 в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), у зв'язку з чим, на його думку, достатнім буде стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу).
Як вбачається з єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.
Вирішено стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 (однієї шостої) від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18.10.2024.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Враховуючи те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дитини, її потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, наявність постійного заробітку у відповідача, а також наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 лютого 2025 року про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), колегія суддів приходить до висновку про підставність доводів апеляційної скарги та вважає, що розмір аліментів слід змінити.
На переконання колегії суддів, сукупний розмір аліментів на утримання дітей в розмірі 5/12 частки від заробітку ОСОБА_4 , є надміру завищеним та таким, що покладає на платника аліментів надмірний тягар, а тому, враховуючи норми чинного законодавства України, виходячи з засад розумності та справедливості колегія суддів вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром аліментів, які підлягають стягненню на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є 1/6 частка від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року змінити, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 19 серпня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.