Справа № 461/9503/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/787/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
18 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 лютого 2025 року,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданої відповідачки на користь позивача 249 352 гривні 20 копійок заборгованості за Договором № 306414-КС-005 про надання кредиту від 03.05.2024 року (в подальшому - «Кредитний договір»), яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75000 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 174 352 гривні 20 копійок, а також суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2 992 гривні 23 копійки.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 03.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Позивач стверджує, що до теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Кредитним договором про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за цим договором. чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 21 250 грн. Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, в останньої станом на 14.11.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 249 352 гривні 20 копійок, яка і предметом позовних вимог (а.с. 1-18).
Оскаржуваним рішенням вищезгаданий позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість у сумі 249 352 гривні 20 копійок, а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 992 гривні 22 копійки (а.с. 215-222).
Вищезгадане рішення оскаржила відповідачка.
Апелянт просить «у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, відмовити повністю», покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що «позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за електронним договором про надання споживчого кредиту №306414-КС-005 від 03.05.2024 року у сумі 249352 грн. 20 копійок, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками», оскільки наданий позивачем суду розрахунок заборгованості за вказаним Кредитним договором «є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості по кредиту та правильність його визначення».
Стверджує, що «здійснювала платежі на погашення заборгованості, згідно кредитного договору №306414-КС-005, а отже не ухилялася від виконання умов договору».
Вважає, що положення п. 2.11 укладеного сторонами договору щодо встановлення процентів за користування кредитом у розмірі 1,16 % (денна процентна ставка) від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочки, що становить реальну річну процентну ставку 19672,34%, у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими.
Звертає увагу, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, а саме: відсотки більш, ніж у два рази перевищують тіло самого кредиту (а.с. 237-244).
Відповідачка (апелянт), будучи своєчасно (17.06.2025 року) належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду справи (том 2, а.с. 8, 9), в судове засіданні не з'явилася і про причини такої неявки суд не повідомила.
Як стверджується матеріалами справи, відповідачка ще до суду першої інстанції подала Заяву про розгляд справи без участі, у якій просила суд проводити судові засідання по справі без її участі (том 1, а.с. 94).
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) за відсутності апелянта - на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що 03 травня 2024 року між сторонами даного спору (ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ) було укладено Кредитний договір, в результаті чого позивачем на кредитну картку відповідачки було перераховано 75 000 грн. кредитних коштів.
Кредитним договором встановлено, що:
-загальний розмір кредиту - 75 000 грн.;
-орієнтовна реальна річна процентна ставка - 19 672, 38 процентів;
-орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту - 222 309 грн. 10 коп. (а.с. 29-38).
Тобто, як вбачається з вищезгаданих умов Кредитного договору, станом на день його укладення відповідачці вже було відомо про те, що за його умовами розмір відсотків за користування кредитними коштами значно перевищує розмір самого наданого кредиту (75 000 грн.), однак відповідачка цей Кредитний договір все ж таки уклала і в судовому порядку недійсним (повністю або частково) його не визнавала, а відтак такий (у відповідності до статті 204 ЦК України) є правомірним та таким, що підлягає виконанню, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, до уваги прийматися не можуть.
У зазначений строк відповідачка кредит не повернула і проценти за користування ним не сплатила: наведена обставина відповідачкою (апелянтом) не оспорюється і докази про протилежне у матеріалах справи відсутні.
До позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог долучено розрахунок заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 249 352 гривні 20 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 174 352 гривні 20 копійок (а.с. 20-22).
Свого розрахунку заборгованості за відсотками, який би спростовував заборгованість за відсотками у розмірі 174 352 гривні 20 копійок, яка є предметом позовних вимог, відповідачка (апелянт) до суду не подала, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
За наведених вище обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги стосовно того, що «позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за електронним договором про надання споживчого кредиту», також до уваги прийматися не можуть.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 249 352 грн 20 коп. заборгованості за Кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 249 352 грн 20 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 249 352 грн 20 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 лютого 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 18 серпня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.