Справа № 127/7406/25
Провадження № 22-ц/801/1653/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
18 серпня 2025 рокуСправа № 127/7406/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2025 року, ухвалене суддею Ан О.В. в м.Вінниці, повне рішення складено 26 травня 2025 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із вказаним позов, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №3266966 від 07 червня 2021 року у розмірі 12 560 гривень.
В обґрунтування позову ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що 07 червня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Міолан» подав заяву на отримання кредиту №3266966. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримав проект кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті товариства. Відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4 000 гривень.
13 вересня 2021 року ТОВ «Міолан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відтак позивач набув право вимоги до відповідача. Сума заборгованості становить 12 560 гривень, з яких: 4 000 - заборгованість за тілом кредиту; 7 400 гривень - заборгованість за відсотками; 1 160 гривень - заборгованість за комісійними винагородами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат.
У скарзі зазначає, що факт підписання кредитного договору саме з відповідачем доводиться матеріалами справи. Факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. Доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок, відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що вказаний рахунок не належить відповідачу.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов до висновку, що у договорі про споживчий кредит, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 відсутній як власноручний підпис ОСОБА_1 , так і його електронний підпис. Таким чином, з матеріалів справи неможливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит і, відповідно, у нього виник подальший обов'язок сплати коштів.
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та не ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Встановлено, що 07 червня 2021 року о 09 год. 34 хв. ОСОБА_1 на сайті miolan заповнив Анкету-заяву на кредит №3266966, яка розглянута із наданням погодження на укладення кредиту на наступних умовах: замовлена сума - 14 500 грн; замовлений строк - 22 дні; погоджена сума - 4 000 грн; погоджений строк - 15 днів; комісія за надання - 29% одноразово; ставка процентів - 3% за кожен день користування (а.с.10).
07 червня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3266966 (індивідуальна частина), відповідно до якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1 договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000 грн (п. 1.2 договору).
Кредит надається загальним строком на 15 днів з 07.06.2021 (строк кредитування) (п. 1.3 договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22.06.2021 (п. 1.4 договору).
Загальні витрати позичальника за кредитом, складають 2 960 грн в грошовому виразі. Орієнтовна загальні вартість для позичальника складає 6 960 грн (п.1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 1 160 грн, яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.7 договору.
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (п.1.7 договору).
Пунктом 2.2 договору визначено наступну плату за кредитом:
2.2.1 - позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п 1.5.1.-15.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною в п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
2.2.2. - нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
2.23. - проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім наведених випадків.
Пунктом 2.3 договору визначені умови щодо пролонгації договору.
У п.6.1 договору зазначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку, вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 договору).
Згідно з п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів).
За змістом п.6.4, 6.5 договору, укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Відповідно до пункту 7.1, цей договір (з додатками №1, №2 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с.26-29).
Додатком №1 до договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит, додатком № 2 - Паспорт споживчого кредиту (а.с.30-31).
На виконання умов договору, 07 червня 2021 року ТОВ «Міолан» перерахувало ОСОБА_1 кошти в розмірі 4 000 гривень з призначенням платежу «кошти згідно договору 3266966», що підтверджується платіжним дорученням №48187471 (а.с.33).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Міолан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 21 серпня 2021 року становить в загальному 12 560 грн: 4 000 грн - заборгованість по тілу; 7 400 грн - заборгованість по відсотках; 1 160 грн - заборгованість по комісії (а.с.14).
13 вересня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 12 560 грн (а.с.13, 16-22).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо недоведеності позивачем факту укладення між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 кредитного договору з підстав відсутності в ньому власноручного підпису чи електронного підпису позичальника.
Матеріалами справи підтверджено, що 07 червня 2021 року ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Міолан» заповнив заяву на отримання кредиту. Алгоритм його дій (послідовність) зазначений в самій анкеті-заяві на кредит №3266966 (а.с.10).
У розділі 6 договору про споживчий кредит №3266966 зазначено, що він укладається в електронній формі і прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
У анкеті-заяві, кредитному договорі та додатках до нього зазначена особиста інформація позичальника, яка вноситься ним безпосередньо під час заповнення та відправлення заяви.
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанас» зазначає про те, що позовну заяву разом із доданими до неї документами було подано товариством через систему «Електронний суд» і завантаживши PDF файл договору, який є додатком до позову, та відкривши його через програмне забезпечення для читання PDF файлів встановлено, що у договорі, крім підпису представника ТОВ «Міолан», також міститься інформація про підписання 07 червня 2021 року о 21 год. 38 хв. ОСОБА_1 договору одноразовим ідентифікатором Z74959.
Вказане підтверджується зображенням першої сторінки кредитного договору, яке міститься у тексті апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №761/24136/15-ц (провадження № 61-20393св21), згідно з якого судом касаційної інстанції було зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що поданий заявником під час апеляційного провадження доказ, не подавався до суду першої інстанції і який під час апеляційного розгляду може бути прийнятий лише у виняткових випадках, оскільки він не є новим доказом у розумінні статті 367 ЦПК України, а лише підтверджує раніше подані докази, які містяться у матеріалах справи.
Відтак, висновок суду щодо недоведеності позивачем факту укладення 07 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міолан» кредитного договору до уваги прийматися не можуть.
На виконання умов укладеного договору, ОСОБА_1 у день укладення договору було перераховано кошти в сумі 4 000 гривень.
З огляду на надання відповідачу грошових коштів, апеляційний суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту укладений відповідачем, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його часткового виконання сторонами (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі справа №926/2308/19).
Також суд першої інстанції зазначив, що він спростовує наданий позивачем розрахунок заборгованості через відсутність первинних документів, однак, з таким висновком не погоджується апеляційний суд.
ТОВ «Діджи Фінанс», обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за кредитом, вказує, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 4 000 гривень, що свідчить про те, що отримані кошти не були повернуті позичальником.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу, яка становить розмір отриманого кредиту за договором, а також проценти, які нараховані у відповідності до умов договору, і комісію, сплата якої погоджена сторонами.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов'язком ОСОБА_1 , як позичальника, а не позивача, чого зроблено останнім при розгляді даної справи не було.
ОСОБА_1 поштову кореспонденцію за місцем реєстрації свого місця проживання не отримує, поштові конверти повертаються на адресу суду із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
У телефонному режимі апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 наразі перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ, тому фізичної можливості отримати документи не має. Про наявність заперечень/заяв не повідомив.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції за обставин надання позивачем всіх доказів, які підтверджують особу позичальника, факт отримання ним коштів, при поверненні поштових відправлень (двох) з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» та при відсутності заперечень з боку відповідача повинен був прийняти до уваги копію договору кредиту навіть без відмітки про його підписання в електронній формі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3266966 від 07 червня 2021 року у загальному розмірі 12 560 гривень: 4 000 грн - заборгованість по тілу; 7 400 грн - заборгованість по відсотках; 1 160 грн - заборгованість по комісії.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .
Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
У позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - договір №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; - додаткову угоду №3266966 від 19 лютого 2025 року до договору №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; - акт №3266966 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 19 лютого 2025 року; - детальний опис робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2025 року.
Також в апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - договір №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; - додаткову угоду №3266966 від 19 лютого 2025 року до договору №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; - акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 17 червня 2025 року; - детальний опис робіт (наданих послуг) від 17 червня 2025 року.
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зважаючи на знаходження на розгляді у судах різних інстанцій значної кількості таких справ, що свідчить про їх однотипність та шаблонність позовів в такій категорій справ, беручи до уваги, що зазначені в акті про підтвердження факту надання правничої допомоги види наданих послуг не узгоджується із п.4.7 (сітка, за якою відбувається тарифікація наданих послуг клієнту) договору про надання правової допомоги апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 2000 гривень.
Що стосується витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, то проаналізувавши акт про підтвердження факту надання правничої допомоги апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати у загальному розмірі 2 000 грн за послугу, зазначену у пункті 3 цього акту - складання апеляційної скарги. Тоді як підстав стягувати кошти за послуги, вказані у першому та другому пунктах акту не має, оскільки адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» складало позовну заяву та готувало матеріали для подачі їх до суду, а тому здійснювало аналіз чинного законодавства та судової практики (пункт 1) та правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових консультацій (пункт 2) на етапі подачі позову. Тому підстав стягувати кошти за ці послуги не має.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит №3266966 від 07 червня 2021 року в загальному розмірі 12 560 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 400 грн - заборгованість за відсотками; 1 160 грн - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746): судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок; витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень; судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок; витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.С. Панасюк