Справа № 128/151/25
Провадження № 33/801/721/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач: Панасюк О. С.
18 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 12 січня 2025 року о 01 год 33 хв. по вул. Гагаріна, 34 у с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області вона керувала транспортним засобом «BMW 520d», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просила скасувати постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неналежно повідомив її про дату та місце розгляду справи, розглянув справу у її відсутність, чим порушив її право на захист. Протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, тому що містить розбіжності щодо дати вчинення правопорушення. Щодо обставин події зазначала, що вона прибула на місце, де спілкувалася з поліцією, ще 11 січня 2025 року приблизно о 20 год 00 хв. Вона приїхала до родичів, які проживають неподалік, а потім разом з товаришем завела автомобіль, щоб поспілкуватися та погрітися, але рух не здійснювала. Відеозапис з боді-камер працівника поліції підтверджує, що автомобіль стояв, не здійснював руху та був припаркований поперек дороги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218855 від 12 січня 2025 року 12 січня 2025 року о 01 год 33 хв. по вул. Гагаріна, 34 у с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «BMW 520d», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася.
Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якій були роз'яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказала, пояснень по суті правопорушення не надала, заперечень щодо факту керування транспортним засобом не висловлювала.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис є доказами у справі про адміністративне правопорушення та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд правильно взяв їх до уваги.
Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд до уваги не бере та розцінює, як форму правомірного захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки очевидно, що працівник поліції розпочав запис на нагрудну камеру поліцейського після того, як було здійснено зупинку автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , яка після зупинки пересіла на пасажирське сидіння заднього ряду (що не заперечувалося останньою). При цьому, як видно з відеозапису, ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо керування транспортним засобом не висловлювала, навпаки неодноразово зазначала про те, що здійснювала керування.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, безпідставного розгляду справи у її відсутність та позбавлення її можливості реалізувати в суді передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тому що ОСОБА_1 була обізнана про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та про його направлення для розгляду до Вінницького районного суду Вінницької області.
Крім того суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи на 07 квітня 2025 року та 17 червня 2025 року шляхом направлення судової повістки саме на ту адресу, яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення з її слів. Однак конверти повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
За загальним правилом судочинства днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже у разі зазначення причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» поштове відправлення вважається врученим в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.
Крім того особа, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та позбавив її можливості реалізувати в суді передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, немає.
Інші доводи, на які посилається ОСОБА_1 , також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк