Справа № 146/306/25
Провадження № 22-ц/801/1649/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С.
Доповідач:Сало Т. Б.
18 серпня 2025 рокуСправа № 146/306/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року, ухвалене суддею Морозом І.С. в селищі Томашпіль, повне рішення складено 20 травня 2025 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1118715 від 14 листопада 2023 року в розмірі 52 560 гривень на корить товариства, а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» зазначило, що 14 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1118715, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
Відповідно до умов Кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Згідно умов кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування коштів за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Факт підтвердження виконання товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором підтверджується повідомленням про перерахування коштів.
21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1118715.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 560 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 000 грн.; заборгованість за відсотками - 43 560 грн.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1118715 від 14 листопада 2023 року в розмірі 52 560 грн (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень), а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
У скарзі зазначає, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ним, як і Паспорту споживчого кредиту. Належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами, однак позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором належних доказів надано не було. У договорі відсутні відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Розрахунок заборгованості не обґрунтований позивачем. Реквізити повного карткового рахунку позичальника, на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів, в матеріалах справи не міститься. З умовами кредитування його не ознайомлювали. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором значно перевищує розмір заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором, що суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів». У матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 14 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №1118715.
Згідно умов даного договору (п.1.1), укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.2 договору).
У п.1.2 договору зазначено, що сума кредиту складає 9 000 гривень.
За змістом п.1.4 договору, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором ро споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору.
У п.1.5 зазначено, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
- стандартна процентна ставка становить 2,25 в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору (п.1.5.1);
- знижена процента ставка 0,01% в день та застосовується, якщо споживач до 14.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5.2).
За змістом п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).
У п.5.1 договору сторони погодилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіку платежів, крім випадку визначеного в п.п.5.3 договору (а.с.40-43).
Також ОСОБА_1 було підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №1118715 від 14 листопада 2023 року (а.с.43 на звороті).
Вказані документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К051.
Клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1118715 від 14 листопада 2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - К051; час відправки ідентифікатору позичальнику 14.11.2023 18:37:54; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_3. Вказане підтверджується довідкою ТОВ «Селфі Кредит» про ідентифікацію (а.с.45).
Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек» №20250103-347 від 03 січня 2025 року, між товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03 травня 2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 14 листопада 2023 року о 21:20:15 на суму 9 000 гривень. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.47).
Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 червня 2024 року становить в загальному розмірі 52 560 гривень: 9 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 43 560 гривень - заборгованість за процентами (а.с.48-52).
Згідно Договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» та ТОВ «Селфі кредит», відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 1118715 від 14 листопада 2023 року, що укладений між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем (а.с.53-57).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1118715 становить у загальній сумі 52 560 гривень (а.с.58).
Відповіддю АТ «Ощадбанк» № 46/12-11/47890/2025/БТ від 24 квітня 2025 року підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Надано випису з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 за період з 14 листопада 2023 року по 18 листопада 2023 року та платіжну інструкцію №1430895057503 від 16 листопада 2023 року, відповідно до якої судом встановлено, що 16 листопада 2023 року на цю картку зараховано переказ коштів у сумі 9 000 гривень (а.с.121-123).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погасив, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він зроблений з урахуванням обставин даної справи, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ним.
Стаття 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України ««Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 цієї статті).
Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20.
Зі змісту кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 при його укладенні зазначив свої персональні дані, зокрема: паспортні дані; ідентифікаційний номер платника податків; адресу місця проживання; номери телефону; адресу електронної пошти; номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
14 листопада 2023 року о 18 год. 37 хв. ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_3 (вказаний в анкетних даних позичальника) ТОВ «Селфі Кредит» було направлено одноразовий ідентифікатор К051.
Вказаним одноразовим ідентифікатором 14 листопада 2023 року о 21 год. 18 хв. було підписано кредитний договір, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, про що міститься відповідна інформація у вказаних документах.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 на укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписанням договору №1118715 про надання споживчого кредиту від 14 листопада 2023 року відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що для визнання електронних документів в якості достовірних доказів необхідно суворо дотримуватися правил процесуального законодавства, наводячи при цьому ряд постанов Верховного Суду.
Разом з тим, ОСОБА_1 не проектує висновки касаційного суду у перелічених справах на обставини даної справи.
У частинах другій, третій, п'ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Позивач із клопотанням про витребування оригіналу електронного доказу до суду не звертався. Відповідність поданої копії (електронної копії) договору його оригіналу не ставить.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач послався на розрахунок заборгованості, який містить детальну інформацію щодо тіла кредиту та процентів за користування кредитом (нарахованих, сплачених та які підлягають до сплати).
Також судом першої інстанції ухвалою від 03 квітня 2025 року за клопотанням позивача було витребувано в АТ «Ощадбанк»: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція №a75814267c7435924e2cf2d0fcf2daa6 (номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», №011090bd-7c42-4d74-a953-826cc2798aa4 (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК») здійснена 14.11.2023 о 21:20 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 9000 грн, якщо так, то: Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 (а.с.108-109).
На виконання вказаної ухвали АТ «Ощадбанк» надано лист, який підтверджує факт видачі ОСОБА_1 картки № НОМЕР_2 , платіжну інструкцію про зарахування на його картку 16 листопада 2023 року (дата створення документа 14 листопада 2023 року) коштів в розмірі 9 000 гривень, а також виписку по рахунку (а.с.121-123).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
ОСОБА_1 не проаналізував наданий позивачем розрахунок, який в свою чергу містить складові заборгованості (період нарахування, використане тіло, порядок фактичного нарахування відсотків та їх суму, залишок непогашеної суми), не співвставив його із випискою по рахунку, тобто розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував.
Доказів на підтвердження факту погашення заборгованості ОСОБА_1 не надав.
Тобто ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував.
Відхиляються доводи апеляційної скарги з приводу того, що розмір відсотків перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить обмеженням ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на наступне.
Так, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливим. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Однак, при розгляді даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вимог про стягнення комісії позивач не заявляв. Крім того, яким чином розмір відсотків суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» скаржник не зазначає.
Проценти нараховані в межах строку дії договору та у відповідності до погоджених сторонами умов.
Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.С. Панасюк