Справа №522/18146/25
Провадження №1-кс/522/4821/25
19 серпня 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні заяву судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України, -
Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 заявив самовідвід від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України, мотивуючи тим, що стаж його роботи на посаді судді менше десяти років та зборами суддів Приморського районного суду м. Одеси не приймалось рішення щодо уповноваження його на здійснення судових проваджень стосовно неповнолітніх.
Сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, причину неявки суду не сповістили, заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Суддя ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, відповідно до листа, пояснення по суті давати не бажає.
Дослідивши надані матеріали, приходжу до висновку, що заява про самовідвід судді підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні
Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР), гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
У пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Так, за суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.
Відповідно до об'єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року «Веттштайн проти Швейцарії»).
З практики ЄСПЛ випливає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 передбачають принцип об'єктивності судді як необхідну умову для належного виконання останнім своїх обов'язків. Так, об'єктивність має виявлятися не лише у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Так, серед вказаних випадків зокрема є: (а) у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
У рішенні ЄСПЛ по справі «П'єрсак проти Бельгії», встановивши порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, суд зробив висновок про те, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно з ч. 14 ст. 31 КПК України кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Так, стаж роботи судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 на посаді судді менше десяти років та зборами суддів Приморського районного суду м. Одеси рішення щодо уповноваження на здійснення судових проваджень стосовно неповнолітніх, не приймалось.
Дана обставина передбачена п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України як така, що виключає участь судді у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Таким чином, з метою дотримання вимог ст.75 КПК України заява про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду вказаного обвинувального акту підлягає задоволенню, з метою дотримання принципу об'єктивності та уникнення сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості суду.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що заява судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України підлягає задоволенню, та зазначений обвинувальний акт слід передати на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України, -
Заяву судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України - передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Суддя: