Справа № 521/11190/25
Номер провадження № 2-з/521/141/25
19 серпня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеса Поліщук І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клис Андрій Анатолійович, про забезпечення позову у справі №521/11190/25,-
На розгляді в суді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оспорювання батьківства.
18 серпня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій адвокат Клис А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вказує, що в провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини. Вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони розпоряднику бюджетних коштів здійснювати призначення і виплату грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заява обґрунтована тим, що позивачці достеменно відомо, що відповідачка ОСОБА_3 після загибелі ОСОБА_4 оформила у розпорядника бюджетних коштів грошову допомогу на свою доньку - ОСОБА_5 . Вказану грошову допомогу вона продовжує отримати частками по теперішній час. Вказану допомогу вона отримає незаконно, оскільки є спір щодо кровного батьківства ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , який не вирішений в судовому порядку. Враховуючи викладене, просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Фінансово-економічне управління командування Сухопутних військ Збройних сил України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом:
- Заборони розпорядникам бюджетних коштів - Міністерству оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6), Фінансово економічному управлінню командування Сухопутних військ Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювати призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законним представником якої є ОСОБА_2 , у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_4 , до розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.
Водночас, суд зазначає, що за правило, єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі, що заявником суду не доведено належними доказами, які б підтвердили те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що внаслідок певних дій може утруднитися чи унеможливитися виконання судового рішення по даній справі.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є оспорювання батьківства.
У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: "Stretch проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, "Sporrong and Lonnroth проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Gashi проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.
Таким чином, звернення позивача до суду з вимогою про забезпечення позову у спосіб, який він просить є передчасним і таким, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-159, 260 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клис Андрій Анатолійович, про забезпечення позову у справі №521/11190/25, шляхом заборони розпорядникам бюджетних коштів - Міністерству оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6), Фінансово економічному управлінню командування Сухопутних військ Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювати призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законним представником якої є ОСОБА_2 , у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_4 , до розгляду справи по суті- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеса шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя: