Справа № 521/1161/25
Номер провадження № 2/521/2551/25
19 серпня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників, представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» - не з'явився;
від Акціонерного товариства «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ:21708016) про захист прав споживачів
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У січні 2025 року до Малиновського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236) про захист прав споживачів, у якій позивач просить суд: визнати частково недійсним кредитний договір, укладений ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості; застосувати наслідки недійсності до кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснити новий перерахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом зменшення заборгованості на розмір сплаченої ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості за весь час кредитування, починаючи з 13.07.2017 року; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, за доводами позивача, останній вважає, що нарахування первинним кредитодавцем комісії за обслуговування заборгованості позивача за кредитними зобов'язаннями у розмірі 2% від залишку заборгованості за кредитом є незаконним, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, позивач вважає, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, та, з урахуванням наведеного, зважаючи на те, що кредит надавався боржнику на споживчі потреби, вимоги відповідача про стягнення з позивача на користь кредитора 27 922 грн. 40 коп. заборгованості за комісією суперечать принципу добросовісності та розцінюються як такі, що несуть істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача.
Таким чином, позивач вважає недійсними положення кредитного договору (невід'ємною частиною якого є Паспорт споживчого кредиту від 13.07.2017 року) щодо встановлення ОСОБА_1 плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
23.01.2025 року ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси у справі №521/1161/25 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.
06.02.2025 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» скерувала до суду відзив на позовну заяву (вх. №7908), у якому просила суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позов, представник відповідача вказала, що із зазначеними у спірному договорі умовами позивач був ознайомлений у повному обсязі, про що свідчить підпис позичальника у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту.
В той же час, як зазначено відповідачем, нарахування позивачу комісії за обслуговування кредитної заборгованості є правомірним, та таким що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, на переконання відповідача, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення комісії за управління кредитом за ставкою, що вказана у договорі від суми кредиту несправедливою умовою, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Як зазначено відповідачем, позивач певний період часу здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості, у тому числі заборгованості за комісією. Водночас, згідно із практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових, а тому, на переконання відповідача, посилання представника позивача на незаконність нарахування комісії, є безпідставним і спрямованим на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання.
Окрім того, як зазначено відповідачем, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не було стороною кредитного договору №200043409 та не здійснювало жодних нарахувань, у тому числі щодо комісії. Також усі погашення по кредитному договору, які здійснював ОСОБА_1 були здійснені на рахунок саме первинного кредитора - АТ «БАНК ФОРВАРД», а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало лише Право Вимоги за кредитним договором №200043409, що чітко випливає зі змісту договору відступлення, а тому не може бути у даному разі належним відповідачем.
11.02.2025 року до Малиновського районного суду міста Одеси від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8848), у якій представник позивача вказала, що в самій заяві (Оферті) не наведений пункт щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що нівелює посилання відповідача на те, що «підписуючи даний договір позивач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у договорі».
Крім того, як зазначено позивачем, в паспорті споживчого кредиту від 13.07.2017 року хоча і зазначений п. 2 щодо нарахування на залишок кредитної заборгованості плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2%, однак банком абсолютно не деталізований перелік додаткових та супутніх послуг, за надання яких встановлюється комісія.
При цьому, позивач зауважив, що як вбачається з доказів, доданих до позовної заяви, така комісія нараховувалася позивачу щомісяця, без урахування і за відсутності інформації про те, які саме супутні послуги надавав йому банк.
Також позивач звернув увагу суду на те, що зі змісту виписки за кредитом, доданої до позову, вбачається, що така комісія нараховувалась за різними ставками в різні періоди.
Щодо неналежності особи відповідача позивач зауважив, що у даному разі, з огляду на перехід прав та обов'язків первісного кредитора за договором відступлення прав вимоги, кредитор у зобов'язанні змінений, а, відповідно, позивач має право звернутися з позовом до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як до нового кредитора.
Відтак, враховуючи наведене, позивач просив суд задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 17.04.2025 року у справі №521/1161/25 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» про захист прав споживачів.
Законом України від 26.02.2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, відповідно до якого, зокрема, змінено найменування Малиновського районного суду м. Одеси на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Письмові пояснення Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерного товариства «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева до суду не надходили.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.06.2025 року у справі №521/1161/25 підготовче провадження було закрите, призначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті позовних вимог.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, 19.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» скерувала до суду заяву у якій просила суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, за доводами заяви, зазначеної у відзиві на позовну заяву просила суд розглядати справу без її участі, заперечувала щодо вимог позовної заяви.
Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань суду не надав, про причини своєї неявки - не повідомив.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши позицію учасників справи, які з'явилися в судове засідання, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева про визнання кредитного договору в частині недійсним, застосування наслідків недійсності правочину потребують задоволення щодо позовних вимог про визнання кредитного договору в частині недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Водночас, вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу потребують часткового задоволення, з відмовою в іншій частині заяви, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
13.07.2017 року ОСОБА_1 була підписана Заява (Оферта) № 200043409, згідно якої він пропонував Публічному акціонерному товариству «БАНК ФОРВАРД» укласти договір про надання та використання платіжної картки, договір вкладу, кредитний договір, а також договір добровільного страхування від нещасних випадків та хвороб держателів банківських платіжних карток № 200043409КНСБ.
Зазначена заява підписана позичальником без застережень та зауважень.
Заявою про відкриття поточного рахунку від 13.07.2017 року позичальник підтвердив намір на отримання у Публічному акціонерному товариству «БАНК ФОРВАРД» платіжної картки.
З паспорту споживчого кредиту (продукт Кредитна карта «Виручалка») вбачається, що сторони погодили умови кредитування, суму кредиту - 20000 грн., строк (13 місяців), процентну ставку за кредитом, плату за обслуговування кредитної заборгованості (п. 2 паспорту споживчого кредиту, за яким таку плату встановлено у розмірі 2%), мета отримання кредиту - споживчі цілі та інше.
13.07.2017 року позичальник отримав кредитну картку про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка.
З інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» позичальнику, станом на 24.09.2024 року за тілом кредиту у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 60666 грн. 46 коп., за процентами - 16911 грн. 95 коп., по комісії - 27922 грн. 40 коп., відсотки, нараховані новим кредитором складають 299 грн. 75 коп.; загальна сума заборгованості - 105800 грн. 56 коп.
Окрім наведеного, судом встановлено, що 25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (договір додається), відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200043409 від 13.07.2017 року.
Також у матеріалах справи наявна виписка по особовим рахункам позивача з якої встановлено, що позивач в період з 13.07.2017 року по24.07.2024 року активно користується банківським рахунком, а також те, що частково здійснював погашення кредитної заборгованості.
Разом з цим, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача суду надано копії наступних документів: Ордер на надання правничої допомоги від 10.12.2024 року АІ №1764102; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.2011 року; попередній (орієнтовний розрахунок суми витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи; Угоду №81-сз/ц-23 про надання правничої допомоги від 14.09.2023 року; Акт виконаних робіт до Угоди №81-сз/ц-23 про надання правничої допомоги від 11.02.2025 року на загальну суму 22500 грн.; рахунок - фактуру від 10.02.2025 року №81-сз/ц-23 на загальну суму 22500 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №76 від 12.02.2025 року про оплату послуг.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання частково недійсним кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості та застосування наслідків недійсності до кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснити новий перерахунок заборгованості ОСОБА_1 шляхом зменшення заборгованості на розмір сплаченої ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості за весь час кредитування, починаючи з 13.07.2017 року.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У даній справі, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що нарахування первинним кредитодавцем комісії за обслуговування заборгованості позивача за кредитними зобов'язаннями у розмірі 2% від залишку заборгованості за кредитом є незаконним, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, за доводами позивача, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, та, з урахуванням наведеного, зважаючи на те, що кредит надавався боржнику на споживчі потреби, вимоги відповідача про стягнення з позивача на користь кредитора 27 922 грн. 40 коп. заборгованості за комісією суперечать принципу добросовісності та розцінюються як такі, що несуть істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача.
Таким чином, позивач вважає недійсними положення кредитного договору (невід'ємною частиною якого є Паспорт споживчого кредиту від 13.07.2017 року) щодо встановлення ОСОБА_1 плати за обслуговування кредитної заборгованості, тобто комісії.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд зазначає таке.
Так, за змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Відповідно до ст. 47 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15.11.2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування».
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону № 1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У ст. 1 Закону № 1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:
договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту);
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегулювано в частині другій статті 8 Закону № 1734-VIII.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Таким чином, Закон № 1734-VIIIне забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються:1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит;6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у ч. 2 ст. 9 Закону № 1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленимЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу (ч. 3 ст. 9 Закону № 1734-VIII).
Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону № 1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно із ч. 3 ст. 9 Закону № 1734-VIII.
Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону № 1734-VIII, передбачає, зокрема розділ 4 «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» із зазначенням серед іншого платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн.; окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності.
Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49.
Згідно із п. 5 Правил (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, заформою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, положення Закону № 1734-VIII допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Судом у даній справі встановлено, що у Паспорті споживчого кредиту сторони передбачили, що за обслуговування заборгованості позивача за кредитними зобов'язаннями останній має також сплачувати кредитодавцю суму у розмірі 2% від залишку заборгованості за кредитом.
Водночас, як встановлено судом в судовому засіданні, укладаючи кредитну угоду, яка включає в себе комплекс банківських послуг, Банк (первинний кредитодавець) не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються.
Відтак, розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даній справі, яка наразі розглядається, судом також встановлено, що 25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (договір додається), відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200043409 від 13.07.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦК України.
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Таким чином, враховуючи наявність договору про відступлення прав вимоги від первісного кредитодавця до відповідача у даній справі, який не спростовано, не визнано недійсним та не припинено, відповідач набув всіх прав та обов'язків первинного кредитора за спірним кредитним договором.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем, суду на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату, будь-яких письмових доказів, окрім твердження про те, що позичальник, укладаючи договір кредиту зголосився на всі запропоновані умови - не надано.
Водночас, суд констатує, що в матеріалах справи наявні письмові докази взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які Банком (первісним кредитодавцем) встановлена комісія.
Таким чином, судом встановлено, що Банк, запропонувавши позичальнику умови щодо оплати у розмірі 2% від залишку заборгованості за кредитом не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір такої фактичної комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими, з огляду на що суд виснує про наявність необхідності визнання недійсним такої умови кредитного договору від 13.07.2017 року № 200043409.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20, від 08.03.2023 року у справі №204/2820/21, від 09.02.2024 року у справі №337/3703/22.
Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Таким чином, встановивши у даній справі наявність підстав для визнання частково недійсним кредитного договору від 13.07.2017 року № 200043409 суд вважає, що в порядку застосування наслідків недійсності правочину необхідно зобов'язати ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал здійснити перерахунок кредитної заборгованості позичальника в частині сплаченої з часу укладення кредитного договору комісії, а саме з 13.07.2017 року, зарахувавши її у рахунок інших обов'язкових платежів, що по своїй суті забезпечить захист інтересу позичальника у правовій визначеності.
Зазначене також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, за доводами відзиву на позовну заяву про правомірність нарахування самої комісії, з нарахуванням якої не погоджується в позовній заяві позивач, підтверджується відповідачем у справі, який також зазначає про те, що враховуючи принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із Банком та не укладати кредитну угоду, якщо дійсно вважав встановлення комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у разі порушення позичальником встановлених кредитним договором зобов'язань несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень, підписавши кредитний договір, позичальник засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Проте, суд вважає, що зазначені у відзиві на позов твердження відповідача не спростовують можливість позичальника оскаржити умови договору як повністю, так і в частині, встановивши, що кредитодавець, під час укладення кредитного договору порушив законодавство про споживче кредитування.
Відтак, з огляду на зазначене вище, суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева про захист прав споживачів у повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Вказаного вище Закону передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом у даній справі встановлено, що представником позивача в суді під час розгляду даної справи була адвокат Цимбал Альона Анатоліївна, яка діяла на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 10.12.2024 року АІ №1764102, а також Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.2011 року.
Окрім наведеного, позивачем суду надано попередній (орієнтовний розрахунок суми витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, Угоду №81-сз/ц-23 про надання правничої допомоги від 14.09.2023 року, Акт виконаних робіт до Угоди №81-сз/ц-23 про надання правничої допомоги від 11.02.2025 року на загальну суму 22500 грн., рахунок - фактуру від 10.02.2025 року №81-сз/ц-23 на загальну суму 22500 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №76 від 12.02.2025 року про оплату послуг.
Відповідачем до суду будь-яких заперечень або клопотань про зменшення витрат позивача на правничу допомогу адвоката - не надходило.
Як зазначалося судом за текстом рішення раніше, четвертою та п'ятою частинами ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Враховуючи вищенаведені правові позиції Європейського Суду, Верховного Суду, оцінюючи характер правової допомоги позивачу у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги пропорційність до розміру позовних вимог, які задоволені судом, суд виснує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у даному разі у розмірі 22500 грн. є надмірними, з огляду на що потребують зменшення до 5 000 грн.
Відтак, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката потребують часткового задоволення, та до стягнення з відповідача належить 5000 грн., з відмовою в іншій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи те, що у даній справі суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, судові витрати щодо судового збору слід на користь Держави стягнути з відповідача у даній справі.
Керуючись ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ:21708016) про захист прав споживачів - задовольнити.
Визнати частково недійсним кредитний договір, укладений ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості - у розмірі 2% від залишку кредитної заборгованості.
Застосувати наслідки недійсності правочину до кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі Заяви (Оферти) № 200043409 від 13.07.2017 року з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРВАРД», в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2% від залишку кредитної заборгованості шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснити новий перерахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та зменшення заборгованості на розмір сплаченої ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості за весь час кредитування, починаючи з 13.07.2017 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
У задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 17500 грн. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236) на користь Державного бюджету України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку (МФО): 899998 Номер рахунку: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЄДРПОУ: 35234236);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» А. Караченцева (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ:21708016).
Суддя: Н.О. Шевчук