Справа № 750/7748/25
Провадження № 3/750/2590/25
19 серпня 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Лямзіна Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 -
25 травня 2025 року о 17 год. 53 хв. в м. Чернігові пр-т Миру, 249, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ E280, д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager ARCD - 0467, результат огляду позитивний 0,49 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 «а» ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро каявся та просив суд призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, оскільки наявність у нього посвідчення водія є необхідним для виконання ним обов'язків військової служби під час збройної агресії РФ проти України.
Суд, заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п.п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративні правопорушення від 25 травня 2025 року серії ЕПР1 №341469, довідкою з приладу Drager ALCOTEST 6810 ARCD - 0467, згідно якої аналіз позитивний 0,49 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, диском з відеозаписом наданим до протоколу та іншими матеріалами.
Таким чином, аналіз перевірених і оцінених доказів підтверджує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.п.2.9 «а».
Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Чинний КУпАП не передбачає призначення більш м'якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов'язкове основне чи додаткове.
В п. 2.2 Рішення від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що:
- «адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010);
- «суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).
В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м'якого покарання, зазначив таке:
- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини);
- «встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).
В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому в нормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб'єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України висновки, суд вважає доречним ґрунтовно розглянути доводи про врахування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ, «Кодекс України про адміністративні правопорушення» має карний кримінально-правовий характер, що визнав Уряд» (п. 21 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03), а тому процесуальні норми КУпАП кореспондуються з процесуальними нормами КПК України, якими визначені підстави призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, який неодноразово продовжувався та котрий триває і по сьогоднішній день.
З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу, за призовом під час мобілізації, з 2022 року.
Відповідно до копії довідки №12/724 від 20 липня 2023 року неодноразово брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Як вбачається з службової характеристики ОСОБА_1 з 15 лютого 2024 року займає посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), за місцем служби характеризується відмінно.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та проходження ним військової служби з метою протидії України військовій агресії Російської Федерації.
Вказані обставини переконують суд, що право керування потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби. ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, враховуючи обставини, які пом'якшують його покарання, суд вважає застувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час винесення судом рішення становить 605,60 грн, в зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у вказаному розмірі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 40-1, 124, 221, 283, 284, 285, 287-289, 291 КУпАП суд,
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок без позбавленням права керування транспортними засобами (із застосуванням ст. 69 КК України).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок .
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Н.Ю. Лямзіна