Справа № 587/2947/25
12 серпня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» звернувся до Сумського районного суду Сумської області із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 12120,65 грн та судовий збір. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 березня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/9617288-SP. 28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з реєстром боржників №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12120,65 грн, з яких 5945,37 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 6175,28 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконував свого зобов'язання і у нього утворилась заборгованість за договорами на загальну суму 12120,65 грн.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, в позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
За правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1ст. 207 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За нормою ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у цій справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» укладено договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank від 23 березня 2021 року, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №203761. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, в якій просить відкрити поточний рахунок та надавати йому електронні довірчі послуги, що включать створення її удосконаленого електронного підпису на будь-яких документах, що адресовані банку або третім особам (які мають право використовувати Мобільний додаток) та доступні (формуються) з використанням Мобільного додатку (а.с. 5).
Зазначена заява містить інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, місце роботу та посаду, середньомісячний дохід.
Разом з тим у ній відсутні відомості про вимоги відповідача про надання йому кредиту, його розміру, строку кредитування, обов'язку сплати процентів та їх розмір, а також погодження сторонами інших умов, які є істотними при укладанні кредитного договору. Не вказані такі обставини і у позовній заяві, яка також не містить посилання про суму кредиту, наданого відповідачу, спосіб його надання, терміни повернення, розмір погоджених відсотків тощо.
Однак кредитний договір №002/9617288-SP від 23 березня 2021 року, заборгованість за яким позивач просить стягнути з відповідача, стороною позивача суду надано не було.
Заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №002/9617288-SP від 23 березня 2021 року в розмірі 12120,65 грн, позивачем стверджується про набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року, укладеним з АТ «Таскомбанк».
Проте суд вважає, що позивачем не доведено факту відступлення АТ «Таскомбанк» своїх прав вимоги за кредитним договором, в якому боржником є ОСОБА_1 .
Так, 28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором було укладено договір факторингу № НІ/11/16-Ф, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 7-9).
При цьому долучена позивачем до позовної заяви копія договору факторингу є неповною, а саме позивачем надано лише сторінки до п. п.1, 2, 3 та 12 вказаного договору.
Крім того сума фінансування, яка повинна була бути сплачена фактором клієнту за відступлення прав вимог, зазначена в п. 3.1 Договору факторингу, прихована в договорі.
Також як вбачається з п. 2.3 Договору факторингу, перехід прав вимог не може бути здійснений раніше здійснення оплати фактором клієнту суми фінансування за купівлю прав вимоги.
Відповідно до п. 3.1 Договору факторингу фактор зобов'язаний сплатити клієнту суму фінансування в день укладання цього договору.
Разом з тим до матеріалів справи не додано доказів здійснення оплати за відступлення прав вимог за Договором факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року.
Також суд критично відноситься до наданого позивачем витягу з реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу, у якому зазначено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №002/9617288-SP від 23 березня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 12120,65 грн, з яких: 5945,37 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 6175,28 грн - загальна заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн - пеня/штрафи (а.с. 10).
Суд звертає увагу, що наданий суду витяг виготовлений та підписаний одноособово представником однієї сторони договору факторингу, а саме представником фактора (позивача) ТОВ «ФК «ЄАПБ», та не містить підпису відповідальної особи АТ «Таскомбанк» (клієнта), завіреного печаткою останнього, що суперечить п. 2.3 Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року, оскільки достовірно не підтверджує, що в портфель заборгованості за договором факторингу входили майнові права вимоги, в тому числі саме відносно ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 березня 2021 року.
Слід також зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
При цьому у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
У той же час доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, виписки з карткового рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості первісного кредитора позивачем суду не надано.
Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Будь-яких посилань щодо неможливості подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить. Клопотань про витребування доказів, які не можуть бути здобуті самостійно стороною, позивачем також не заявлялось.
За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, суд вважає недоведеним позивачем факт укладання кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та їх розмір, порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача, з огляду на що приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір та інші судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. 204, 207, 512-514, 516, 517, 525, 526, 530, 625, 1048, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І. Г. Вортоломей