Справа № 583/4049/24
1-кп/583/111/25
"15" серпня 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 / в режимі відео конференції/,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024200460000545 від 18 червня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яблучного Великописарівського району Сумської області, громадянина України, з неповною базовою середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 09 серпня 2025 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне спричинення потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2024 року ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 16 серпня 2024 року, який було неодноразово продовжено ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області в останнє від 26 червня 2025 року до 24 серпня 2025 року без визначення розміру застави. Вважає, що на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали, так як він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має постійного місця роботи та джерела доходів, неодружений, утриманців не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, що в своїй сукупності могло б утримувати обвинуваченого від переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам переховування або продовження злочинної діяльності. Так особисте зобов'язання не можливо застосувати у зв'язку з тим, що цей запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків; особиста порука не може бути застосована, оскільки не надходили письмові звернення осіб, які виявили бажання поручитися за обвинуваченого; застава також не може бути застосована, так як таких клопотань не надходило від обвинуваченого, його захисника, рідних чи інших осіб; домашній арешт неможливо застосувати, так як обвинувачений підлягає постійному контролю з метою запобігання вказаних ризиків. Перебуваючи за місцем проживання, він може продовжити свою злочинну діяльність, матиме можливість здійснювати тиск на потерпілу та можливих свідків, з метою зміни ними показів на його користь. Закінчити судовий розгляд до 24 серпня 2025 року неможливо. В зв'язку з цим просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави / Т. 2 а.с. 169-173/.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечили, захисник вважає, що ОСОБА_4 можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заяви кожен окремо про проведення судового засідання без їх участі / а.с. 26-27/.
З урахуванням думки учасників судового розгляду суд вважає за можливо розглянути клопотання без участі потерпілих.
Вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, пов'язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховатись від суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілу обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 фактично мешкає в одному населеному пункті разом з нею та може вчинити дії, пов'язані з незаконним впливом на неї шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання нею недостовірних показань.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 24 серпня 2025 року не можливо, оскільки судом не допитано потерпілого та обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сінькова проти України» роз'яснив, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами та належно задокументованими фактами. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи, на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.
Встановлені дані в сукупності вказують на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не перестали існувати.
Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , пов'язаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, то суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024200460000545 від 18 червня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на строк шістдесят днів, обчислюючи цей строк з 15 серпня 2025 року до 13 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави, з утриманням в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Визначити строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 13 жовтня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 19 серпня 2025 року о 08 годині 20 хвилин.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1