Справа № 577/4345/25
Провадження № 3/577/1322/25
"11" серпня 2025 р. м. Конотоп
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Логін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (старший оператор взводу РЕБ), РНОКПП НОМЕР_2 ,-
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 N? 711 від 16.06.2025 «Про прийняття та здавання справ та посади начальника речової служби тилу логістики», було призначено комісію для організації прийняття та здавання справ та посади начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 в складі якої були, голова комісії: начальник служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_3 , члени комісії: начальник служби захисту інформації в автоматизованих систем військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_4 , бухгалтер групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 . Під час перевірки комісію було виявлено порушення з боку тимчасово виконуючого обов?язки начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , а саме: облік військового майна в службі заведений частково і не ведеться відповідно до наказу Міністра оборони України від 17 серпня 2017 року N? 440 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України». Внутрішній рух військового майна служби, у військовій частині не відображається в книгах обліку майна речової служби. Дані надані до довольчого органу можуть не співпадати з фактичною наявністю військового майна. Звірки облікових даних матеріального обліку служби з фінансово-економічною службою частини не проводилась. Крайня звірка облікових даних матеріального обліку служби з підрозділами проводилася в травні 2025 року. Звірка облікових даних матеріального обліку служби з речовим складом не проводилась. Звірка з фінансово-економічною службою щодо обліку речового майна не проведена станом на 16.06.2025 року. Документи на оприбуткування до фінансово-економічної служби надавались частково та на списання речового майна не надавались. Вхідні та вихідні документи речової служби згідно номенклатури не підшиті, документи обліку речового майна не підшиті згідно номенклатури станом на 16.06.2025 року, книга обліку наявності та руху військового майна (служба забезпечення), записи відсутні, картки обліку військового майна особистого користування за 2024 рік, зареєстровані не в повному обсязі. За 2025 рік записи відсутні.
Таким чином, ОСОБА_2 допустив недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП .
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП визнав та пояснив, що з 01.10.2024 р. перебував на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника речової служби, однак, практичних навичок ведення документації не мав, проконсультуватися з приводу правильності її ведення було ні у кого, про що доповідав командиру. Порушення, які були виявлені при проведенні службового розслідування на даний час повністю усунуті. При призначенні стягнення покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколами про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 ).
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013р.) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Диспозиція вказаної норми є бланкетною і встановлення ознак вказаного правопорушення потребує звернення до інших нормативних актів, якими врегульовано проходження військової служби та які були порушені військовослужбовцем.
При цьому, об'єктивна сторона цього правопорушення передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, а суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини, тобто прямим умислом.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП , що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії А4945 № 2 від 19.07.2025 р., актом прийому передачі справ та посади начальника речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 , поясненнями та іншими матеріалами адміністративної справи.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП- недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні ОСОБА_2 надані докази, а саме копії списків, здавальних та роздавальних відомостей, інших документів щодо реєстрації та обліку речового майна, згідно яких вбачається, що виявлені у протоколі про адміністративне правопорушення порушення усунуті.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує положення ст. 22 КУпАП, відповідно до якої при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення слід враховувати характер вчиненого порушення, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зокрема, судом встановлено, що внаслідок всіх конкретних обставин правопорушення не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, ОСОБА_2 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, свою вину визнав, усунув недоліки зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне звільнити останнього від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 283, 284 КУпАП, суд,
Звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП у зв'язку з малозначністю правопорушення, оголосивши йому усне зауваження.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Є. В. Логін