Справа № 490/2745/25
нп 2/490/2488/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
19 серпня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
14.04.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування вимог в позові зазначенопосилається на те, що ОСОБА_3 (матір позивачки) на праві власності належало 11/80 часток на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, а ОСОБА_4 (яка є матір'ю ОСОБА_3 та бабусею позивачки) належало на праві власності 33/80 часток вищевказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_4 фактично вступила в управління та володіння майном, а саме будинком АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької І.М. для оформлення спадщини.
26.11.2024 року, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Грудницькою І.М. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки: «Згідно довідки, виданої КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 30 січня 2024 року за №186, у 2007 році був проведений перерахунок ідеальних часток співвласників у зв'язку з оформленням співвласницею ОСОБА_5 самовільних забудов. Після перерахунку частки співвласників змінилися і таким чином частки померлих становили: ОСОБА_4 - 19/100 часток в праві власності, ОСОБА_3 - 6/100 часток в праві власності, право власності на які померлі не зареєстрували. Співвласниця ОСОБА_5 на свою частку після перерахунку - 75/100 часток в праві власності, на підставі рішення Центрального районного суду від 11.09.2007 року, справа №ц-2-3583/07, зареєструвала право власності в Миколаївському міжміському БТІ. І рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1238 від 22.11.2011 року її частці (75/100) присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 . Отже склад спадкового майна не відповідає зазначеному в правовстановлюючих документах». Та позивачці було рекомендовано звернутись до суду для проведення перерахунку часток. Однак, враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже померли, неможливо встановити їх частку в праві власності.
Враховуючи наведене вище, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
14.04.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.04.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької Ірини Миколаївни, копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.04.2025 року від представниці Миколаївської міської ради - Захаренкової Анастасії до суду надійшла заява, в якій остання просила розгляд справи проводити без представника Миколаївської міської ради та прийняти рішення по справі за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства.
06.05.2025 року на виконання ухвали судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.14.2025 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Грудницька І.М. надала суду матеріали спадкової справи №69/2023, відкритої 17.08.2025 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.05.2025 року від представниці позивачки - ОСОБА_6 , надійшло клопотання про доручення доказів, а саме: документів, на підставі яких 75/100 часток домоволодіння, належних колишній співвласниці ОСОБА_5 були виділені в окрему адресу.
14.05.2025 року представниця позивачки подала до суду клопотання про залучення співвідповідача - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2025 року було залучено до участі у справі, в якості співвідповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відкладено підготовче засідання на 11.06.2025 року на 16:00 годин.
06.06.2025 року від співвідповідачки ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій остання визнала повністю позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 та просила розглядати справу у її відсутність.
11.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Істоміної К.В. надійшла заява, в якій остання просила проводити підготовче засідання у її відсутність, а також вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 11.06.2025 року сторони не з'явилися, 19.08.2025 року представниця позивачки надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 15.01.1951 року, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі батько вказаний - ОСОБА_8 , в графі мати - ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 03.03.1988 року, Міським відділом ЗАГС м.Миколаєва, про що зроблено відповідний запис №885, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори 29.10.1988 року за реєстровим № 3-4355, зареєстроване ММ БТІ 25.07.1994 року, спадкоємцями домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , стала - ОСОБА_4 як дружина, яка пережила свого чоловіка (спадкова справа №1460/88) та його донька ОСОБА_3 , які отримали майно відповідно в рівних частках кожний.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності виданого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори 29.10.1988 року за реєстровим №3- 4353, зареєстроване в ММБТІ 25.07.1994 року, ОСОБА_4 належить на праві власності 1/2 часток вищевказаного домоволодіння.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_9 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , та після смерті батька, відповідно, його дружина та донька стали спадкоємцями майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 13.07.1971 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_10 , її батьками є: батько - ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_3 .
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 22.09.1990 року вбачається, що 22.09.1990 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_12 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_13 ».
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 01.04.2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1427.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого Центральним районним відділом реєстрації актів громадянського стану м.Миколаєва, 13.06.2006 року було розірвано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , прізвище позивачки після розірвання шлюбу - « ОСОБА_13 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївської області, про що зроблено запис №3659.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 на праві власності належало 11/80 часток на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори 29.10.1988 року за реєстровим №3- 4355, зареєстроване в Миколаївському МБТІ 25.07.1994 року.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької І.М. для оформлення спадщини.
Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки: «Згідно довідки, виданої КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 30 січня 2024 року за №186, у 2007 році був проведений перерахунок ідеальних часток співвласників у зв'язку з оформленням співвласницею ОСОБА_5 самовільних забудов. Після перерахунку частки співвласників змінилися і таким чином частки померлих становили: ОСОБА_4 - 19/100 часток в праві власності, ОСОБА_3 - 6/100 часток в праві власності, право власності на які померлі не зареєстрували.
Співвласниця ОСОБА_5 на свою частку після перерахунку - 75/100 часток в праві власності, на підставі рішення Центрального районного суду від 11.09.2007 року, справа №ц-2-3583/07, зареєструвала право власності в Миколаївському міжміському БТІ. І рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1238 від 22.11.2011 року її частці (75/100) присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 . Отже склад спадкового майна не відповідає зазначеному в правовстановлюючих документах».
Як видно з Інформаційної довідки від 08.04.2025 року на сьогоднішній день домоволодіння під АДРЕСА_2 належить ОСОБА_15 на підставі договору дарування від 12.04.2024 року, номер 628, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Шульгач Р.С.
Відповідно до вказаної довідки опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 83.4, житлова площа (кв.м): 34.5, Опис: Т-1 Житловий будинок;Х Сарай; Ц Сарай; ОСОБА_16 з шиєю; №1 Огорожа; №2 Ворота; №3 Зливна яма; №4 Басейн; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; №8 Хвіртка.
Домоволодіння, що перебуває у володінні ОСОБА_1 складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 33,6 кв.м.; літньої кухні літ. Б; сараю літ. Р, вбиральні літ. С; огорожі №1, огорожі №6, хвіртки №2., зо підтверджується копією технічного паспорту від 13.11.2023 року наданого ТОВ «УКР ЮР ТЕХ».
Як вбачається з наданої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Грудницької І.М. копії матеріалів спадкової справи №69/2023, відкритої 17.08.2023 року нею, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги.
В листі ММБТІ від 30.01.2024 року на №186, зазначено, що як вбачається з паперових носіїв інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 - право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зареєстровано за ОСОБА_4 - 33/80 часток, зареєстрованого БТІ 25.07.1994 року, ОСОБА_3 11/80,зареєстрованого БТІ 25.07.1994 року, ОСОБА_5 - 9/20 часток на підставі рішення Центрального районного суду від 11.11.1985, зареєстровано БТІ 21.01.1986.
Водночас згідно перерахунку часток між співвласниками у 2007 році у зв'язку з оформленням ОСОБА_5 самозабудов. Після перерахунку часток, нові частки стали: за
ОСОБА_4 - 19/100 часток; ОСОБА_3 - 6/100 часток; ОСОБА_5 - 75/100 часток.
Право власності на 75/100 часток було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі рішення Центрального районного суду від 11.09.2007, справа №ц-2-3583/07, зареєстровано БТІ 08.11.2007.
Право власності на нові частки співвласників: ОСОБА_4 - 19/1000, ОСОБА_3 - 6/100 не реєструвалось.
Таким чином, станом на 28.12.2012 рік право власності зареєстровано ОСОБА_4 33/80 часток, ОСОБА_3 - 11/80 часток та ОСОБА_5 75/100 часток, не відповідає цілому.
Також згідно до копії вищезазначеного рішення Центрального районного суду від 11.09.2007 про зміну частки в спільній частковій власності, вказано, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 стали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину під час постійного проживання разом зі спадкодавцем, однак до нотаріальної контори не зверталися та не отримували свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до копії архівного витягу з рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2011 року №1238, частці ОСОБА_5 (75/100) присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 .
Отже, ОСОБА_5 зі своєю частою 75/100 виділилась в нову адресу: АДРЕСА_2 .
За такого, відповідно після того, як співвласниця ОСОБА_5 з часткою 75/100 виділилась в окрему адресу: АДРЕСА_2 , то частка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в сукупності складають одиницю.
Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 Цивільного кодексу України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивачка є дочкою померлої ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем її майна.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.1, ч. 3 ст.1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_4 фактично вступила в управління та володіння майном, а саме будинком АДРЕСА_1 , то вона в силу закону, вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Так як після того, як співвласниця ОСОБА_5 з часткою 75/100 виділилась в окрему адресу: АДРЕСА_2 , то частка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в сукупності складають одиницю, а отже позивачка є спадкоємцею за законом, яка спадщину прийняла, втім в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на домоволодіння у зв'язку з відмовою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно судом не встановлено, тому це право позивачки підлягає захисту судом шляхом його визнання.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_6 ) до територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ: 26565573, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_7 ) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 33,6 кв.м.; літньої кухні літ. Б; сараю літ. Р, вбиральні літ. С; огорожі №1, огорожі №6, хвіртки №2.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін