іменем України
про продовження строку дії запобіжного заходу
18 серпня 2025 року м. Снігурівка
справа №485/1592/25
провадження № 1-кп/485/174/25
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників справи: прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Снігурівка клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Снігурівка Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше судимого: 1) 20 листопада 2001 року Миколаївським апеляційним судом за ч.3 ст.142, п.п. «а» та «е» ст.93 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 07.03.2014 умовно-достроково на невідбутий термін 2 (два) роки 3 (три) місяці 26 (двадцять шість) днів на підставі ухвали Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року; 2) 17 листопада 2021 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2023 року звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку випробування; 3) 04 березня 2025 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.129 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, на підставі ч.2 ст.59-1 КК України з покладанням обов'язків; 4) 30 квітня 2025 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, за цим вироком та вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2025 року, шляхом часткового складання покарань, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
установив:
Суть питання, що вирішується
13 серпня 2025 року до суду від прокурора надійшло клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого строком на 60 днів, без визначення розміру застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зменшились ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 . Вважає, що продовжують існувати такі ризики як: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Обставинами, що доводять наявність вказаних ризиків на його думку є те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Щодо впливу на потерпілого та свідків, зазначає, що потерпілий є знайомим обвинуваченого, тому з метою уникнення встановленої законом відповідальності, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, шляхом погроз або застосуванням насильства. З урахуванням того, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу.
Позиції учасників провадження
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні, наголосив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Потерпілий ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні при вирішенні питання про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені обставини
З реєстру матеріалів досудового розслідування та матеріалів долучених до клопотання прокурора вбачається, що ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України 22.06.2025. Слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 24.06.2025 застосував щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.08.2025 включно.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується в силу наведених положень ч. 3 ст. 315 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, обвинувачений може змінити місце фактичного проживання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та як наслідок, уникнути настання кримінальної відповідальності за скоєний злочин;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, допит яких на даному етапі кримінального провадження не розпочато. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що кримінальне провадження перебуває на початковому етапі та суду потрібно буде допитати потерпілого, ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Окрім того, потерпілий по кримінальному провадженню є знайомим ОСОБА_4 . Обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчить зухвалий спосіб вчинених злочину. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України);
- обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, зокрема вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30.04.2025 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що свідчить про існуючий ризик недодержання ним покладених на нього обов'язків і в подальшому, та як наслідок, вчинення подібних кримінальних правопорушень.
Наявність міцних соціальних зв'язків, та дані, що характеризують обвинуваченого, не спростовують і не зменшують встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 не перешкоджають його триманню під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання на стадії досудового розслідування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на даному етапі провадження не зменшились.
За правилом п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 176-178,183,193,194,199,315,369,372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 16 жовтня 2025 року включно без визначення розміру застави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, направити для виконання до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Повний текст ухвали складений та оголошений 19 серпня 2025 року о 16:00.
Суддя ОСОБА_1