Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1756/25
Провадження № 3/945/711/25
19 серпня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Худльово Ужгородського району Закарпатської області, паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав - 4817, дата видачі - 27.12.2019 року, РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
08 серпня 2025 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415506 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415506, складеного 07 серпня 2025 року інспектором СРПП ВП № 5 (м. Миколаїв) Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Кравець О.О., 07 серпня 2025 року о 16:45:42 в с-щі Весняне, дорога Т1507 «Миколаїв-Парутине-Очаків», 5 км, громадянин ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21093, н/з НОМЕР_3 , без посвідчення водія категорії В, тобто не маючи права керування даним т/з. Правопорушення вчинено повторно протягом року, відповідно до постанови серії ЕНА № 5079285 від 27.10.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання, призначене до судового розгляду на 19 серпня 2025 року об 11 годині 50 хвилин особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив; при цьому, разом з протоколом серії ЕПР1 № 415506 до суду подано заяву ОСОБА_1 , датовану 07.08.2025 року та підписану особисто, в якій останній просить розгляд справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП проводити за його відсутності, зазначивши, що з протоколом серії ЕПР1 № 415506 повністю згоден (а. с. 4).
Крім того, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судової повістки на номер телефону, вказаного останнім у заяві на отримання повістки в електронній формі, за допомогою sms-повідомлення (а. с. 5); відповідно до довідки про доставку SMS, повідомлення доставлено одержувачу ОСОБА_1 11.08.2025 року о 12:47:59 (а. с. 15).
Додатково про дату, час та місце розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме до Миколаївського районного суду Миколаївської області в судове засідання на 11:50 19.08.2025 року на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а. с. 14).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання 07.08.2025 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415506 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та слухання справи в Миколаївському районному суді Миколаївської області, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, беручи до уваги заяву останнього, подану разом з протокол, за вказаних обставин, суд вважає за можливе, в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП, проводити судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту а, пункту 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті , тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом та за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415506 від 07.08.2025 року (а. с. 1); поясненні ОСОБА_1 від 07.08.2025 року (а. с. 2); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5421179 від 07.08.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень (а. с. 3); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5079285 від 27.06.2025 року, складеної за ч. 2 ст. 126 КУпАП, з якої вбачається, що ОСОБА_1 керував т/з, не маючи посвідчення водія категорії «В», тобто не мав права керування даним т/з (а. с. 7).
За такого, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена повністю зібраними по справі доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які оцінено судом у відповідності до норм ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував.
Отже, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює запобігальну мету покарання.
Це випливає з висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, з якого вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.
Що стосується питання про додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами), адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , долученого до матеріалів адміністративної справи, транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, належить ОСОБА_2 (а. с. 6).
За таких обставин, суд вважає за неможливе застосування до останнього додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, який йому не належить.
При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог, передбачених ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП, не вбачається.
Обставинами, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП, є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже піддано адміністративному стягненню.
Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, суд приходить до висновку про те, що необхідним й достатнім для запобігання вчинення нових правопорушень, слід застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст. 221, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф необхідно сплатити на наступні реквізити: Отримувач коштів: Миколаїв. ГУК/Микол.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок в дохід держави.
Судовий збір необхідно сплатити на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Документ про сплату штрафу слід подати до суду.
Згідно з положеннями ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Суддя І.В. Павленко