Справа № 466/7575/25
Провадження № 1-кп/466/813/25
про продовження строку тримання під вартою
18 серпня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні №12022140000000634 від 23.12.2022 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №12022140000000634 від 23.12.2022 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 17 липня 2025 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави обвинуваченому ОСОБА_5 до 14 вересня 2025 року включно.
18.08.2025 року прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, оскільки такий строк закінчується та завершити судовий розгляд кримінального провадження є неможливим, ризики, які обгрунтовують обрання обвинуваченому ОСОБА_5 такого запобіжного заходу, не зменшились.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала доводи, наведені у письмовому клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання прокурора частково заперечили та просили зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , думку обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , після всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів на які посилаються учасники кримінального провадження, як на докази та обгрунтування поданого до суду клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обгрунтованим, підтвердженим належними доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Частиною 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).
Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 14.09.2025р.
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що він обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності. Такі ризики існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.
Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 документи, що його характеризують, відомості про його стан здоров'я, приймаючи до уваги що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою.
Відповідно до положень ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 п. 2 ст.183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З врахуванням положень ст. 182 КПК України, а також обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.176-178,180,182,183,194,196, 314, 315, 331 КПК України, суд
постановив :
клопотання прокурора задовольнити.
продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, громадянину України, українцю, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 серпня 2025 року по 17 жовтня 2025 року включно.
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 181680грн. (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до Відділу Поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області та Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, суду та прокурора;
- повідомляти слідчого, суд та прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;
- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
Для виконання копію ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 19 серпня 2025 року о 14.00год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).
Суддя ОСОБА_1