Справа № 453/1472/15-к
Провадження № 1-кп/456/83/2025
13 серпня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201514000000340 від 05.08.2015 відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України, клопотання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 .
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 , будучи 19.11.2010 обраним на посаду міського голови міста Сколе Львівської області, будучи службовою особою місцевого самоврядування, якому присвоєно 4 категорію та 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування, будучи згідно зі ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" головною посадовою особою територіальної громади міста, керівником орган) місцевого самоврядування, на якого покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій, будучи у відповідності до п.2 примітки ст.368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, основними обов'язками якої згідно ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" є забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організація роботи міської ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради, внесення пропозицій та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради, підписання рішення ради та її виконавчого комітету, будучи представником влади, усвідомлюючи можливість законного надання TOВ "Вадімір Компані" в оренду об'єкта комунальної власності - нежитлового приміщення за адресою: місто Сколе, вулиця Героя Олега Ушневича, 21а, та отримання при цьому неправомірної вигоди, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, та використовуючи надані йому повноваження міського голови, залучивши до виконання свого злочинного умислу ОСОБА_7 , яка надавала юридичні послуги Сколівській міській раді Львівської області відповідно до договору про надання послуг, 31.07.2015 висловив через останню директору ТОВ "Вадімір Компані" ОСОБА_8 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в розмірі 18000 гривень за позитивне вирішення питання щодо перемоги у конкурсі на оренду зазначеного вище приміщення із подальшим укладенням договору оренди, визначення мінімальної вартості орендної плати з подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення.
Так, у відповідності до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень місцевої ради входить вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. У відповідності до зазначеної статті, в липні 2015 року міською радою міста Сколе Львівської області оголошено конкурс на право оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Сколе, а саме нежитлового приміщення на першому поверсі прибудови до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Вказане оголошення було розміщено на офіційному сайті міської ради м. Сколе.
Будучи зацікавленим в оренді вказаного приміщення, ОСОБА_9 для подальшого здійснення комерційної діяльності у даному приміщенні, а саме реалізації вживаного одягу, 27.07.2015 прибув до приміщення Сколівської міської ради з метою зустрічі із міським головою міста Сколе для одержання інформації щодо можливості оренди вказаного приміщення. Оскільки міського голови Сколівської міської ради ОСОБА_6 на робочому місці не було, ОСОБА_9 залишив свої координати для телефонного зв'язку у працівників міської ради.
У подальшому, 29.07.2015 на абонентський номер ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що для участі у вказаному конкурсі ТОВ "Вадімір Компані" необхідно надати пакет документів в строк до 31.07.2015.
31.07.2015ОСОБА_9 прибув до Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, де зустрівся із ОСОБА_7 , яка повідомила, що вона діє від імені міського голови ОСОБА_6 , та він її уповноважив на прийняття усіх рішень, пов'язаних із наданням в оренду вказаного вище об'єкту нерухомості.
З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 про те, що за сприяння міського голови ОСОБА_6 він переможе у конкурсі на оренду приміщення, а також йому буде зменшено орендну плату за користування вищевказаним приміщенням, однак за зазначені дії йому необхідно передати через неї для ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 18 тисяч гривень.
ОСОБА_9 , вислухавши дану вимогу ОСОБА_7 , яка діяла за вказівкою ОСОБА_6 , будучи поставленим в умови, що обумовлені авторитетом займаної посади міського голови, який здійснює функції представника влади, за яких відмова від передачі вказаної суми грошових коштів могла спричинити настання шкідливих наслідків його законним правам та інтересам у вигляді непідписання договору оренди приміщення, погодився на таку протиправну вимогу останньої.
В подальшому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що приміщення буде надано в оренду ОСОБА_9 з метою реалізації останнім непродовольчих товарів, а також будучи обізнаною, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її поділу, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 за №75, розмір орендної плати, у разі визначення орендаря на конкурсних засадах, розраховується за вказаною Методикою, та застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено, зазначила ОСОБА_9 про те, що вони ( ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ) можуть, у випадку передачі неправомірної вигоди у вказаній вище сумі, прийняти рішення про визначення меншої вартості оренди, зазначивши у своєму рішенні, що таке приміщення буде використовуватись з метою організації конгресів та торговельних виставок, у зв'язку із чим орендна ставка за використання майна становитиме 7%, в той час як орендна ставка за використання приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами становить 15%, однак для цього ТОВ "Вадімір Компані" в статутних документах необхідно змінити основний вид економічної діяльності на "Організацію конгресів і торгівельних виставок". Також, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 про те, що у майбутньому вона разом із ОСОБА_6 будуть сприяти йому у викупі зазначеного приміщення.
З метою уточнення деталей укладення договору оренди та передачі неправомірної вигоди, 08.08.2015 ОСОБА_9 зателефонував до міського голови міста Сколе ОСОБА_6 , і в ході розмови останній повідомив, що він уповноважив ОСОБА_7 на вирішення питання оренди приміщення, та усі вимоги, які остання зазначає, необхідно виконати для позитивного вирішення питання.
10.08.2015, приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, попередньо змінивши в статутних документах основний вид економічної діяльності ТОВ "Вадімір Компані" на "Організацію конгресів і торгівельних виставок", на виконання висловленої вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_7 умисно незаконно одержала неправомірну вигоду в сумі 18 тисяч гривень за позитивне вирішення питання щодо перемоги у конкурсі на оренду зазначеного вище приміщення із подальшим укладенням договору оренди, визначення мінімальної вартості орендної плаги, із подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення.
Цього ж дня, приблизно о 17 годині у приміщенні Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, будучи достовірно обізнаним про факт одержання грошових коштів ОСОБА_7 від ОСОБА_9 , міський голова міста Сколе ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_9 підписав рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради №95 від 03.08.2015, відповідно до якого ТОВ "Вадімір Компані" нібито визнано переможцем у конкурсі, якого в дійсності не було, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 150,8 кв. м. за адресою: Львівська область, місто Сколе, вулиця Героя Олега Ушневича, 21а, із цільовим використанням приміщення під проведення конгресів та торговельних виставок, проставив на ньому відтиск печатки виконавчого комітету міської ради та передав таке разом із ключами від приміщення ОСОБА_11 , при цьому повідомивши останньому про обізнаність із фактом одержання ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 18 тисяч гривень за вчинення ним раніше обумовлених дій.
Цього ж дня, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради, розподілили між собою отримані в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 18 тисяч гривень, після чого їх неправомірні дії було припинено працівниками ГУ МВ СУ у Львівській області, а грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) вилучено.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що своїми умисними протиправними діями він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_7 .
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 надавала юридичні послуги Сколівській міській раді Львівської області відповідно до договору про надання послуг від 25.06.2015. Таким шном, в силу покладених на неї обов'язків, остання здійснювала юридичний супровід в процесі укладення договорів між Сколівською міською радою та фізичними і юридичними особами.
Так, в липні 2015 року Сколівською міською радою Львівської області, у відповідності до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оголошено конкурс на право оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Сколе, а саме нежитлового приміщення на першому поверсі прибудови до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , і здійснення юридичного супроводу з проведення вказаного конкурсу та подальше укладення договору оренди із переможцем такого покладено на ОСОБА_7 .
Будучи зацікавленим в оренді вказаного приміщення директор ТОВ "Вадімір Компані" ОСОБА_9 для подальшого здійснення комерційної діяльності у даному приміщенні, а саме реалізації вживаного одягу, 27.07.2015 прибув до приміщення Сколівської міської ради з метою зустрічі із міським головою міста Сколе для одержання інформації щодо можливості оренди вказаного приміщення. Оскільки міського голови Сколівської міської ради ОСОБА_6 на робочому місці не було, ОСОБА_9 залишив свої координати для телефонного зв'язку у працівника міської ради.
У подальшому, 29.07.2015 на абонентський номер ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_13 та повідомила, що для участі у вказаному конкурсі ТОВ «Вадімір Компані» необхідно надати пакет документів в строк до 31.07.2015.
31.07.2015 ОСОБА_14 прибув до Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, де зустрівся із ОСОБА_7 , яка повідомила, що вона діє від імені міського голови ОСОБА_6 , та він її уповноважив на прийняття усіх рішень, пов'язаних із наданням в оренду вказаного вище об'єкту нерухомості.
З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 про те, що за сприяння міського голови ОСОБА_6 він переможе у конкурсі на оренду приміщення, а також йому буде зменшено орендну плату за користування вищевказаним приміщенням, однак за зазначені дії йому необхідно передати через неї для ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 18 тисяч гривень.
ОСОБА_9 , вислухавши дану вимогу ОСОБА_7 , яка діяла за вказівкою ОСОБА_6 , розуміючи, що відмова від передачі вказаної суми грошових коштів може спричинити настання шкідливих наслідків його законним правам та інтересам у вигляді не підписання договору оренди приміщення, погодився на таку протиправну вимогу останньої.
В подальшому, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що приміщення буде надано в оренду ОСОБА_9 з метою реалізації останнім непродовольчих товарів, а також будучи обізнаною, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її поділу, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 за №75, розмір орендної плати, у разі визначення орендаря на конкурсних засадах, розраховується за вказаною Методикою, та застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено, зазначила ОСОБА_9 про те, що вони ( ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ) можуть, у випадку передачі неправомірної вигоди у вказаній вище сумі, прийняти рішення про визначення меншої вартості оренди, зазначивши у своєму рішенні, що таке приміщення буде використовуватись з метою організації конгресів та торговельних виставок, у зв'язку із чим орендна ставка за використання майна становитиме 7%, в той час як орендна ставка за використання приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами становить 15%, однак для цього ТОВ "Вадімір Компані" в статутних документах необхідно змінити основний вид економічної діяльності на "Організацію конгресів і торгівельних виставок". Також, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_9 про те, що у майбутньому вона разом із ОСОБА_6 будуть сприяти йому у викупі зазначеного приміщення.
З метою уточнення деталей укладення договору оренди та передачі неправомірної вигоди, 08.08.2015 ОСОБА_9 зателефонував до міського голови міста Сколе ОСОБА_6 , і в ході розмови останній повідомив, що він уповноважив ОСОБА_7 на вирішення питання оренди приміщення, та усі вимоги, які остання зазначає, необхідно виконати для позитивного вирішення питання.
10.08.2015, приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, попередньо змінивши в статутних документах основний вид економічної діяльності ТОВ "Вадімір Компані" на "Організацію конгресів і торгівельних виставок", на виконання висловленої вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_7 умисно незаконно одержала неправомірну вигоду в сумі 18 тисяч гривень за позитивне вирішення питання щодо перемоги у конкурсі на оренду зазначеного вище приміщення із подальшим укладенням договору оренди, визначення мінімальної вартості орендної плати, із подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення.
Цього ж дня, приблизно о 17 годині у приміщенні Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, будучи достовірно обізнаним про факт одержання грошових коштів ОСОБА_7 від ОСОБА_9 , міський голова міста Сколе ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_9 підписав рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради №95 від 03.08.2015, відповідно до якого ТОВ "Вадімір Компані" ніби то визнано переможцем у конкурсі, якого в дійсності не було, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 150,8 кв. м. за адресою: Львівська область, місто Сколе, вулиця Героя Олега Ушневича, 21а, із цільовим використанням приміщення під проведення конгресів та торговельних виставок, проставив на ньому відтиск печатки виконавчого комітету міської ради та передав таке разом із ключами від приміщення ОСОБА_15 , при цьому повідомивши останньому про свою обізнаність із фактом одержання ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 18 тисяч гривень за вчинення ним раніше обумовлених дій.
Цього ж дня, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради, розподілили між собою отримані в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 18 тисяч гривень, після чого їх неправомірні дії було припинено працівниками ГУ МВ СУ у Львівській області, а грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) вилучено.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ет.368 КК України, тобто у пособництві, шляхом надання норад і вказівок, усунення перешкод, в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Клопотання учасників кримінального провадження в судовому засіданні.
08.08.2025 адвокат ОСОБА_5 , який здійснює захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 подав клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 КК України на підстав ст.49 КК України.
11.08.2025 захисник ОСОБА_4 подала клопотання про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України на підставі ст.49 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього за ч.3 ст.368 КК України. Клопотання мотивує тим, що строки давності, передбачені ст. 49 КК України, для притягнення його до кримінальної відповідальності закінчились.
Обвинувачений ОСОБА_6 , після роз'яснення йому судом наслідків звільнення від кримінальної відповідальності, просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та закрити кримінальне провадження №1201514000000340 від 05.08.2015.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно неї за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України. Клопотання мотивує тим, що строки давності, передбачені ст. 49 КК України, для притягнення її до кримінальної відповідальності закінчились.
Обвинувачена ОСОБА_7 , після роз'яснення їй судом наслідків звільнення від кримінальної відповідальності, просить звільнити її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України та закрити кримінальне провадження №1201514000000340 від 05.08.2015.
Захисник ОСОБА_5 клопотання обвинуваченого підтримав
Захисник ОСОБА_4 клопотання обвинуваченої підтримала.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив щодо звільнення обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження.
Мотиви, з яких суд виходить при ухваленні судового рішення, і положення закону, якими він керується.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК України, клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України слід задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Частина 1 статті 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України.)
В цьому випадку особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК умов і підстав.
Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.
Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Такий висновок зроблено Верховним судом 19.06.2018 у справі № 462/2762/14.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язком суду.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09.04.2019, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити від нього засудженого.
Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язком суду.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого 10 серпня 2025 року.
Таким чином з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України строки давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, які їм інкримінують, спливли.
Перевірка судом обставин, зазначених у ч.2 ст.49 КК України.
Відповідно до положень статті 49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Підставою для констатації факту ухилення підозрюваного та/або обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду є належним чином мотивоване рішення уповноваженої особи про оголошення такої особи у розшук (вказані висновки зроблені у постановах ККС ВС від 19 червня 2018 року у справі № 659/2364/16-к, від 03 березня 2021 року у справі № 686/10936/17-к, від 03 червня 2021 року у справі № 344/7812/16-к, від 19 вересня 2023 року у справі №753, від 13 березня 2023 року у справі №171/705/20 (провадження № 51-3768км22), від 23 березня 2023 року у справі № 542/1739/19 (провадження № 51-3155км22), ухвалі від 20 січня 2025 року у справі № 133/3710/21 (провадження № 51-131ск25), і він узгоджується з мотивами, якими керувалася Велика Палата Верховного Суду у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22)).
Оглядом матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в розшук не оголошувалися.
Перевірка судом обставин, зазначених у ч.3 ст.49 КК України.
Другою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинений злочин (як диференційованих 2,3,5,10,15, так і недиференційованого 15-річного строку щодо осіб, які ухилялися від досудового розслідування або суду), є згідно з ч. 3 ст. 49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, при чому окремо за кожний злочин. Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до самого довшого з них, а обчислюються і минають окремо по кожному злочину.
За усталеною практикою Верховного Суду, закріпленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22), а також постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 499/890/18 (провадження № 51-1372км22), від 02 квітня 2024 року у справі № 235/7133/20 (провадження № 51-6569км23) однією із обставин, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинене кримінальне правопорушення, є вчинення особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до переривання перебігу давності. Наведене означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину, втрачає своє юридичне значення. У разі переривання давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий - за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до найдовшого з них, а обчислюються й минають окремо по кожному злочину.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 23.06.2025 у справі № 362/27/22 пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частинами 1, 5 ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Разом з тим, факт внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, враховуючи конституційно закріплену презумпцію невинуватості, за відсутністю відповідного судового рішення, не вказує на вчинення особою кримінального правопорушення.
Як вбачається з долученої до матеріалів кримінального провадження прокурором інформації з Управління інформаційних технологій ГУ НП у Львівській області, відсутні відомості про те, що відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ухвалені обвинувальні вироки після 10.08.2015.
Суд зауважує, що Львівський апеляційний суд ухвалою від 28 липня 2021 року за ч. 1 ст. 366 КК (нетяжкий злочин на момент вчинення, на даний час - проступок) засудив ОСОБА_6 до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Ураховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки на момент розгляду судом питання про застосування до ОСОБА_6 положень ст. 49 КК України нового вироку щодо останнього ухвалено не було, тому й відсутні підстави вважати, що перебіг строку давності був перерваний.
Висновки суду.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не заперечують проти закриття провадження з відповідних підстав, ними подано відповідні клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_6 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.
З'ясувавши позицію обвинуваченої ОСОБА_7 та впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Невідкладність вирішення клопотання пов'язана із тим, що суд, встановивши наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, ухвалює рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриває провадження у справі. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
За таких обставин, вчинення будь-яких подальших процесуальних дій чи прийняття рішень у кримінальному провадженні процесуальний закон не передбачає.
Суд вважає, що при ухваленні судового рішення, слід вирішити питання щодо запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених, процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у вказаному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.49 КК України, п. 1 ч. 2 ст.284, ст. ст. 286, 370, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК України задоволити.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України задоволити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст.368 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 1201514000000340 від 05.08.2015 відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 368 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави, відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року, - скасувати.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати за проведення криміналістичної експертизи №3267 від 11.09.2015 в розмірі 1536,00 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення криміналістичної експертизи №3267 від 11.09.2015 в розмірі 1536,00 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , яким володіє ОСОБА_6 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року на 5/100 нежитлової будівлі за адресою: Сколівський район, м. Сколе, Майдан Незалежності, 7, якою на праві спільної часткової власності володіє ОСОБА_7 .
Речові докази:
-грошові кошти в сумі 18000 грн. - повернути ОСОБА_9 ;
-три проекти рішень виконавчого комітету №95 від 03.08.2015 без підписів міського голови, папку-скорозшивач з документами, візитну картку ОСОБА_9 , паперовий конверт із написом «ТОВ «Вадімір Компані» Конкурсна пропозиція» із документами всередині, рішення №1 від 19.12.2010, рішення №3 від 19.12.2010, посадову інструкцію секретаря міської ради, розпорядження №49 від 03.08.2015, розпорядження №44 від 25.06.2015, договір про надання послуг від 25.06.2015, довідки щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-носії інформації - флеш-карти інв. №№1981, 1982 та micro-SD інв.№№1983, 1984, 1985 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-змиви з рук ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , гумові медичні рукавиці, в яких проводилися ці змиви, огляд вилучених грошей в ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , штанів ОСОБА_6 , взірець спецхімпрепарату «Світлячок-М», яким 07.08.2015 помічалися грошові кошти в сумі 18000 грн. та гумові медичні рукавиці, в яких проводилося це помічення - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 18 серпня 2025 року о 17.30 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1