Справа № 461/6588/25
Провадження № 1-кс/461/5134/25
18.08.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітана юстиції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22025140000000193 від 30.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що громадянка Узбекистану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи власні транспортні засоби марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 та «Mercedes S550», д.н.з. НОМЕР_2 , в яких встановлені відео реєстратори з GPS-модулем з можливістю доступу до останніх в режимі онлайн через мережу Інтернет, на виконання вказівок громадянина України та рф ОСОБА_5 , з залученням за грошову винагороду наступних осіб: громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Азербайджану ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянку України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , особу без громадянства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в умовах воєнного стану, на виконання завдання іноземних спецслужб за грошову винагороду здійснювала поширення інформації про місця розташування ЗСУ, а саме місця знаходження військових частини та військової техніки, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.
Зокрема вищевказані особи на виконання завдань ОСОБА_4 , які остання отримувала від ОСОБА_5 здійснювали фото та відео фіксацію об'єктів які ОСОБА_4 їм надсилала за допомогою електронних месенджерів.
14.08.2025 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме в будинку та усіх інших приміщеннях господарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено речі.
14.08.2025 року, вилучені в ході обшуку речі, постановою слідчого було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий вказує, що оскільки вищевказані речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, то накладення на них арешту являється обґрунтованим та запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі пошкодженню, знищенню або втраті майна. Арешт майна є необхідним також задля забезпечення в подальшому дослідження обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні зазначено підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025140000000193 від 30.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вказані в клопотанні речі відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, є речовими доказами, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою їх збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження, вилученими в ході обшуку речима, з метою запобігання їх зникненню, пошкодженню чи відчуженню. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на речі, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку та усіх інших приміщеннях господарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1. банківську карту НОМЕР_3 ;
2. банківську карту НОМЕР_4 ;
3. пакет нової пошти сірого кольору з квитанціями та чеками;
4. коробку чорного кольору з написом 4G smart 4G cloud oash camera,в середині якої знаходиться відеореєстратор з №351057662675714 з сім картою НОМЕР_5 та картою Micro SD Kingston 128 gb;
5. мобільний телефон IPhone 14 Pro Max imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 з сім картою НОМЕР_8 ;
6. мобільний телефон Samsung чорного кольору, який не вмикається;
7. мобільний телефон Samsung imei 1: НОМЕР_9 , imei 2: НОМЕР_10 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1