1Справа № 335/6898/25 3/335/1892/2025
14 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали які надійшли з управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ,-
за правопорушення, передбачені ст. ст. 173, 185 КУпАП, -
02.07.2025 о 00-03 годині гр. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі, пр. Соборний, буд.186 виражався нецензурною лайкою у громадському місці в бік громадян та працівників поліції перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Крім того, 02.07.2025 о 00-03 годині гр. ОСОБА_1 знаходячись в АДРЕСА_2 виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, не виконав неодноразову законну вимогу припинити правопорушення, що виражалось у формі дрібного хуліганства, поводив себе зухвало і нахабно.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Справи призначалась до розгляду 16.07.2025, 23.07.2025, 06.08.2025, 14.08.2025.
23.07.2025 судом винесена ухвала про привід ОСОБА_1
05.08.2025 на адресу суду надійшов рапорт з ВП №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про неможливість виконати привід ОСОБА_1 через його відсутність за місцем проживання.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неодноразової неявки ОСОБА_1 в судові засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення порушника про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Постановою судді від 14.08.2025 справи про адміністративні правопорушення за ст.173 та ст.185 КУпАП об'єднані в одне провадження.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наявні у ній докази у сукупності, суддя встановила наступні обставини.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вивчивши всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.173, ст.185 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії АА № 070917 від 02.07.2025, АА № 070916 від 02.07.2025; протоколом про адміністративне затримання серії АА №047889 від 02.07.2025; рапортом від 02.07.2025 поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Запорізькій області ДПП рядового поліції Медведєва В.Д.; дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання; копія постанови серії ЕГА № 1810368 від 02.07.2025; архівом правопорушень; відеозаписом події адміністративних правопорушень.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Статтею 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ст.185 КУпАП. Разом з тим, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи характер вчинених правопорушень, отримання доходів у зв'язку з перебування на військовій службі, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 10 нмдг, що становить 170,00 гривень, передбаченому санкцією ст. 185 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40-1, 173, 185, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП, і накласти на нього стягнення, з врахуванням ст. 36 КУпАП, у вигляді адміністративного штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок, у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом 10 днів з моменту її проголошення.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: О.О. Романько