8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2037/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85
до Державного біотехнологічного університета, 61002. м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44
простягнення 129 166,38 грн.
без виклику учасників справи
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного біотехнологічного університету про стягнення заборгованості у сумі 129 166,38 грн., з яких: 85 669,75 грн. - заборгованість за договором про реструктуризацію, 10 267,66 грн. - інфляційні втрати, 11 604,84 грн. - 15 % річних та 21 624,13 грн. - пеня.
Також, до стягнення заявлений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Крім того, позивачем у 2 пункті прохальної частини позовної заявлено клопотання про визнання справи малозначною та її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2037/25. Клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної зави про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи № 922/2037/25 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Як вбачається із Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети, у зв'язку із чим, ухвалу суду від 16.06.2025 року про відкриття провадження у справі, було направлено судом в їх електронні кабінети, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме:
- "Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 16.06.2025 року у справі № 922/2037/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Андрійчук Світлана Яківна в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 17.06.2025 року о(б) 23:40 год.";
- "Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 16.06.2025 року у справі № 922/2037/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 17.06.2025 року о(б) 23:40 год.";
- "Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 16.06.2025 року у справі № 922/2037/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Державний біотехнологічний університет в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 17.06.2025 року о(б) 23:40 год.".
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання сторонами у справі ухвали суду від 16.06.2025 року про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін у справі про розгляд справи у суді.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 18.08.2025 відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 19.12.2023 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Державним біотехнологічним університетом (відповідач, споживач) було укладено договір № 219 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 5.2. договору. сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачальником електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є розрахунковий місяць (пункт 5ю.8. договору).
Оплата виставленого постачальником рахунку за цим договором має бути здійснено споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (пункт 5.10 договору).
Також, між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме комерційну пропозицію № 8 від 17.11.2023 року для постачання електричної енергії споживач постачальником «останньої надії» та додаток № 2 протоком проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» від 19.12.2023 року.
За твердженнями позивача, останній належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії у період грудень 2023 року, проте відповідачем в порушення умов договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Також. позивач зазначає, що згідно із пунктом 5.12 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
12.06.2024 року відповідач звернувся до позивача із листом № 37-551 про врегулювання заборгованості, у якому зокрема зазначив, що заборгованість, що утворилась у період за грудень 2023 року у розмірі 80 204.58 грн. може бути сплачена виключно за рішенням суду, оскільки кредиторська заборгованість яка утворилась відноситься до позабюджетної, а фінансові зобов'язання у казначейській службі не можуть бути взяті у поточному році. Університет звертається до Вас з проханням розглянути пропозицію, щодо врегулювання заборгованості шляхом укладання договору реструктуризації боргу з залученням суду для отримання рішення та підтвердження судом заборгованості. Витрати судового збору позивача (стягувача), відповідач бере на себе у повному обсязі та зобов'язується сплатити.
24.06.2024 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Державним біотехнологічним університетом (відповідач, споживач) було укладено договір № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості.
Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до «15» липня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов'язань за цим договором (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору, сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та пункту 5.12. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Пунктом 1.2. договору, сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за грудень 2023 року на загальну суму 85 669,75 грн, з них: - 80 204,58 грн. (з ПДВ) заборгованість за спожиту в грудні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобенерго»; - 5 465,17 грн. майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пункту 6.1 та пункту 7.4 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 року. Заборгованість споживача за спожиту електричну енергію виникла через несплату таких рахунків: за грудень 2023 року по рахунку № 000044234755/19/О12/59840 від 12.01.2024 року на суму 80 204,58 грн., інфляція та 15% річних, що нараховані на заборгованість споживача станом на 31.05.2024 року, становить 5 465,17 грн. Розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно пункту 2.1. договору, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за грудень 2023 року в сумі 85 669,75 грн. на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.
Постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до «15» липня 2024 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме: до 28.06.2024 року інфляційні втрати та 15 % річних у розмірі 5 464,17 грн., до 15.07.2025 року заборгованість за електричну енергію у розмірі 80 204,58 грн. Всього 85 660,75 грн. (пункт 2.2. договору).
Позивачем на адресу відповідач було направлено листа про нарахування санкцій згідно договору про реструктуризацію заборгованості № 44/6-72 від 24.06.2024 року разом із рахунком № 10 289 від 29.05.2025 року. Проте, станом на дату подання цього позову, відповідь на вказаний лист відповідачем надано не було, у зв'язки із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року, типовим договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1-3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, 19.12.2023 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Державним біотехнологічним університетом (відповідач, споживач) було укладено договір № 219 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Пунктом 1.1. договору зокрема визначено що цей договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача, до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальником (позивачем) споживачу (відповідачу), у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможній постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
Також, як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає позивач 24.06.2024 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Державним біотехнологічним університетом (відповідач, споживач) було укладено договір № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості.
Відповідно до пункту 1.1. договору, сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та пункту 5.12. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Пунктом 1.2. договору, сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за грудень 2023 року на загальну суму 85 669,75 грн, з них: - 80 204,58 грн. (з ПДВ) заборгованість за спожиту в грудні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобенерго»; - 5 465,17 грн. майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) нарахованих відповідно до положень пункту 6.1 та пункту 7.4 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 року. Заборгованість споживача за спожиту електричну енергію виникла через несплату таких рахунків: за грудень 2023 року по рахунку № 000044234755/19/О12/59840 від 12.01.2024 року на суму 80 204,58 грн., інфляція та 15% річних, що нараховані на заборгованість споживача станом на 31.05.2024 року, становить 5 465,17 грн. Розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно пункту 2.1. договору, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за грудень 2023 року в сумі 85 669,75 грн. на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.
Постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до «15» липня 2024 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме: до 28.06.2024 року інфляційні втрати та 15 % річних у розмірі 5 464,17 грн., до 15.07.2025 року заборгованість за електричну енергію у розмірі 80 204,58 грн. Всього 85 660,75 грн. (пункт 2.2. договору).
З вищевикладеного слідує, що у договорі від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості, сторони погодили суму боргу яку має сплати відповідач на користь позивача.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, останнім не здійснено платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільного кодексу України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Факт наявності у відповідача заборгованості за договором від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості у загальному розмірі 85 669,75 грн. та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за договором від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у загальному розмірі 85 669,75 грн., є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою відповідачам та підлягає до задоволення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 10 267,66 грн. - інфляційних втрат, 11 604,84 грн. - 15 % річних та пеню у сумі - 21 624,13 грн.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 10 267,66 грн. - інфляційних втрат та 11 604,84 грн. - 15 % річних, суд зазначає наступне.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Разом з тим, відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положенням пункту 2.2. цього договору, враховуючи день фактичної сплати.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов'язання за договором про реструктуризацію на рівні 15%.
Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених пунктом 2.2. цього договору.
При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
Пунктом 6.2. договору від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості сторони погодили, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених пункту 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому договору, враховуючи день фактичної оплати
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію. Умовами договору про реструктуризацію передбачено його строк до 28.06.2024 року інфляційні втрати та 15 % річних у розмірі 5 464,17 грн., до 15.07.2025 року заборгованість за електричну енергію у розмірі 80 204,58 грн.
Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 15% річних у сумі 11 604,84 грн. за зобов'язання:
- на суму боргу 5 465,17 грн. за період з 29.06.2024 року по 09.06.2025 року нараховано 775,96 грн.,
- на суму боргу 80 204,58 грн. за період з 16.07.2024 року по 09.06.2025 року нараховану 10 828,88 грн.
та інфляційних втрат у загальному розмірі 10 267,66 грн. за зобов'язання:
- на суму боргу 5 465,17 грн. за період з липня 2024 року по квітень 2025 року нараховано 6551,01 грн.,
- на суму боргу 80 204,58 грн. за період з серпня 2024 року по квітень 2025 року нараховану 9 612,65 грн. за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно та вони підлягають до задоволення.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача пеню у сумі - 21 624,13 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається із пункту 3.2.4. договору про реструктуризацію, сторони визначили, що нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених пункту 2.2. цього договору.
Пунктом 6.1. договору від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості, сторони погодили, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених пункті 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми пені, та встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено не вірно, з огляду на наступне.
Як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку суми пені у загальному розмірі 21 264,13 грн. із визначенням періодів та сум нарахування (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог з 29.06.2024 року по 09.06.2025 року), позивачем було здійснення нарахування пені поза межами шестимісячного строку, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за періоди, які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом було досліджено умови укладеного між сторонами договору та встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а умова пункту 6.1. договору від 24.06.2024 року № 44/6-72 про реструктуризацію заборгованості щодо сплати пені за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Аналогічна право позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми пені відповідно до наданого розрахунку із урахуванням вимог діючого законодавства за заявлений позивач період, а саме:
- на суму боргу 5 465,17 грн. за період з 29.06.2024 року по 09.06.2025 року нараховано 1 441,27 грн.,
- на суму боргу 80 204,58 грн. за період з 16.07.2024 року по 09.06.2025 року нараховану 20 182,86 грн. судом встановлено, що вони здійснено не вірно, оскільки позивачем не було враховано визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку.
Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені, за встановлений судом вірний період (на суму боргу 5 465,17 грн. за період з 29.06.2024 року по 29.12.2024 року пеня у сумі 716,89 грн., на суму боргу 80 204,58 грн. за період з 16.07.2024 року по 16.01.2025 року пеня у сумі 10 619,84), та із урахуванням строку визначеного частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України, в онлайн системі "Ліга Закон", та встановлено, що обґрунтованою є пеня у загальній сумі 11 336,73 грн.
В частині стягнення пені у сумі 10 287,40 грн. - відмовити.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором, або спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із відповідача 85 669,75 грн. - заборгованість за договором про реструктуризацію, 10 267,66 грн. - інфляційні втрати, 11 604,84 грн. - 15 % річних та 11 336,73 грн. - пеня.
В частині стягнення пені у сумі 10 287,40 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 786,84 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 331,Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути Державного біотехнологічного університета (61002. м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44, ЄДРПОУ 44234755) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ЄДРПОУ 19480600)
- 85 669,75 грн. - заборгованість за договором про реструктуризацію на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»;
- 10 267,66 грн. - інфляційних втрат, 11 604,84 грн. - 15 % річних, 11 336,73 грн. - суми пені та 2 786,84 грн. судового збору на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у сумі 10 287,40 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ЄДРПОУ 19480600);
відповідача: Державного біотехнологічного університета (61002. м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44, ЄДРПОУ 44234755).
Повне рішення складено "18" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова