8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2021/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (вул. Збройних Сил України, буд. 7/1, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07100; код ЄДРПОУ 14310862)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (пр. Науки, буд. 56, м. Харків, 61072; код ЄДРПОУ 44009091)
про стягнення 10577,43 грн,
без виклику учасників справи
Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" 11.06.2025 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" про стягнення з відповідача на користь позивача 10 577,43 грн штрафних санкцій за невиконання зобов'язань. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки товару № Л-25-0034-1 від 31.01.2025 (укладеного на підставі проведення закупівлі № 2-084-2, UA-2025-01-21-013103-a) та приписів чинного законодавства, не підписав угоду про розірвання договору та не виконав зобов'язання щодо поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 позовну заяву Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2025, після усунення недоліків, позовну заяву Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/2021/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.07.2025, відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що він не отримував листа ДСП "ЧАЕС" за вих. № 986/01140400 від 12.03.2025 з повідомленням про надсилання угоди на розірвання Договору № Л-25-0034-1 від 31.01.2025 та розрахунку штрафних санкцій. Позивачем не доведено розмір збитків, понесених у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № Л-25-0034-1 від 31.01.2025. Враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору № Л-25-0034-1 від 31.01.2025, а також відсутність обґрунтування розміру збитків позивача, на думку відповідача, вбачаються підстави для зменшення розміру неустойки за вищевказаним договором.
11.07.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій останній, зокрема, зазначив, що інформація, викладена у відзиві на позовну заяву, необґрунтована, безпідставна та має ознаки маніпулятивності, оскільки змістовно намагається ввести суд в оману. Позивач не вбачає ознак добросовісності, розумності та справедливості про які зазначено у відзиві на позовну заяву. З відповідачем у ДСП ЧАЕС укладено ще два договори на постачання продукції, які відповідач вирішив розірвати в односторонньому порядку. З урахуванням відсутності укладених угод про розірвання договорів, наразі усі три договори, укладені відповідачем з ДСП ЧАЕС, є чинними та не виконуються з боку відповідача. Штрафна санкція у розмірі 25% від вартості непоставленої продукції прямо передбачена умовами договору, що був добровільно підписаний сторонами. Її стягнення є законним і обґрунтованим способом реалізації відповідальності, передбаченої договірними умовами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31.01.2025 між Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару №Л-25-0034-1 (укладений на підставі проведення закупівлі №2-084-2, UA-2025-01-21-013103-a, далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені умовами Договору строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього Договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, предметом поставки є товар: ДК 021:2015 код 03210000-6 Зернові культури та картопля (Картопля) на загальну суму 46 082,40 грн (сорок шість тисяч вісімдесят дві гривні сорок копійок) (з ПДВ).
Пунктом 1.3 Договору передбачені основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, тощо - зазначені у Специфікації (додаток №1 до Договору).
За умовами пункту 5.1 Договору, Постачальник повинен поставити товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікації (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до п. 4 Специфікації, товар поставляється партіями впродовж строку: з дати укладання Договору до 31 грудня 2025 року, згідно заявок Покупця. Товар постачається один раз на два тижні (до 13:00) згідно з поданою Покупцем заявкою, яка містить інформацію щодо дати, обсягу та місця постачання товару.
Відповідно до видаткової накладної № СР-0004880 від 20.02.2025, поставка товару відповідачем була здійснена разово, на суму 3772,68 грн, у т.ч ПДВ 20%.
Листом від 04.03.2025 за № 20 ТОВ "Смарт Інтеграція" повідомило ДСП "ЧАЕС" про неможливість подальшого виконання зобов'язань за Договором № Л25-0034-1 від 31.01.2025, та звернулося з проханням про його розірвання. Підставами для розірвання Договору Постачальник зазначив, що на даний час ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати, через що ціна вказана в Договорі є не актуальною, а відвантаження товару за вказаною ціною призведе до збитковості підприємства.
Відповідно до пункту 14.3 Договору, якщо сторона Договору вважає за необхідне змінити або розірвати Договір, вона повинна надіслати пропозиції про це другій Стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду. У разі якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни /розірвання Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена Сторона має право передати спір на вирішення суду.
Враховуючи обставини та мотиви неможливості подальшого виконання Договору, викладені у листі від 04.03.2025 № 20 (зокрема, те, що ціни на продукти харчування є нестабільними, неконтрольованими та такими, що неможливо спрогнозувати; відвантаження товару за вказаною ціною призведе до збитковості підприємства), були розцінені позивачем як відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до Договору, за невиконання зобов'язань передбачені штрафні санкції, зокрема пунктом 8.3 Договору передбачено, що за невиконання зобов'язань щодо поставки товару в т.ч. відмови від виконання зобов'язань передбачений штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання.
У зв'язку з порушенням відповідачем вимог пунктів 5.1, 7.5.1, 7.5.2 Договору та положень Специфікації, позивачем було здійснено нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань щодо поставки товару у розмірі 10 577,43 грн.
Листом від 12.03.2025 № 986/01140400-2025 позивач надіслав відповідачу розрахунок штрафних санкцій та Угоду, підписану зі сторони позивача, про розірвання договору після сплати штрафних санкцій (за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т.ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що ним не було отримано листа позивача про надсилання угоди на розірвання Договору.
Проте, як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0710102401562, направлений комплект документів не був отриманий відповідачем, оскільки відповідач не звернувся до поштового відділення для його отримання, та повернутий до позивача 29.03.2025 з відміткою про закінчення встановленого терміну зберігання.
При цьому, відповідач стверджує, що будь-яких повідомлень від АТ "Укрпошта" надходження даного листа до Товариства не надходило. Про існування угоди про розірвання Договору та розрахунку штрафних санкцій ТОВ "Смарт Інтеграція" дізналося вже після відкриття провадження у справі № 922/2021/25.
Водночас, матеріали справи свідчать, що 22.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією (№ 1636/01110200-2025 від 22.04.2025), відповідно до якої вимагав від ТОВ "Смарт Інтеграція" сплатити штрафні санкції, передбачені Договором. У зазначеній презентації ДСП "ЧАЕС" попередило, що у разі відмови від задоволення претензії, буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Проте, відповіді на свою претензію позивач не отримав.
Відповідно до Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1636/0111 від 06.05.2025, відповідач отримав зазначену претензію (отримувач - Олександрова О.).
Суд звертає увагу, що саме відповідач, як суб'єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять відповідачеві на його адресу місцезнаходження, а також повідомляти Укрпошту, інші органи державної влади тощо про зміну ним адреси листування та отримання кореспонденції.
Відповідальність за одержання належним чином та за належною адресою надісланих юридичній особі поштових відправлень несе юридична особа - адресат. У даному випадку - це відповідач, який мав створити умови, які б виключали можливість вручення поштових відправлень, що надійшли йому та на його адресу, іншим не уповноваженим на їх одержання особам.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не проявив достатнього волевиявлення для продовження процесу розірвання договору та виконання чинного Договору, мав змогу отримати поштове відправлення і достатньо часу для ознайомлення із угодою про розірвання Договору та міг і повинен був знати про вимоги, заявлені як у претензії так і у позовній заяві.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 2 ст. 193 Господарським кодексом України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач у справі - Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС", згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015, є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до наказів Міністерства енергетики України, ДСП "ЧАЕС" було визначено підприємством паливно-енергетичного комплексу та включено до переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору.
Крім того, наказом Міністерства енергетики України ДСП "ЧАЕС" визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення діяльності населення в особливий період.
Враховуючи статус підприємства, його завдання та функції, які виконуються його працівниками, регулярне, своєчасне та належної якості харчування персоналу, для безперебійної та надійної роботи підприємства є ключовою запорукою забезпечення безпеки роботи оператора ядерної установки.
Договір поставки товару № Л-25-0034-1 від 31.01.2025 був укладений між сторонами щодо постачання продукції протягом усього 2025 року.
Даний договір є результатом вільного волевиявлення сторін, узгодженого відповідно до принципу свободи договору, передбаченого статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України, та є обов'язковим для виконання його сторонами згідно з вимогами статті 629 цього ж Кодексу.
Проте, вже після першого місяця виконання зобов'язань відповідач, без попереднього погодження із Замовником (позивачем), без дотримання будь-яких правових процедур та у відверто односторонньому порядку, повідомив про своє бажання розірвати Договір. При цьому, жодних заходів щодо оформлення належного розірвання договору (в тому числі укладення угоди про припинення зобов'язань) відповідачем вчинено не було.
Наразі Договір є чинним, проте зобов'язання за цим договором зі сторони відповідача не виконуються.
Суд бере до уваги пояснення позивача стосовно того, що позивачем було укладено з відповідачем ще два договори на постачання продукції, зокрема, Договір поставки товару № Н-25-0021-2 від 24.01.2025 (овочі, фрукти та горіхи) та Договір поставки товару № Л-25-0342-2 від 16.04.2025 (яблука свіжі, пізньостиглі, першого товарного сорту).
Усі ці договори відповідач вирішив розірвати в односторонньому порядку, повідомивши про це позивача листами № 401 від 23.05.2025 та № 295 від 23.04.2025, не враховуючи при цьому наслідки, які може понести позивач.
Листами № 1852/01140400-2025 від 06.05.2025 та № 2168/01140400-2025 від 03.06.2025 ДСП "ЧАЕС" направило угоди про розірвання, але і в цих випадках відповідач не відповів на ці листи та, відповідно, не підписав угоди про розірвання.
Отже, суд не вбачає в таких діях відповідача ознак добросовісності, розумності та справедливості, про які зазначено у відзиві на позовну заяву.
З урахуванням відсутності укладеної угоди про розірвання договору, наразі договір укладений із ДСП ЧАЕС, є чинним та не виконуються з боку відповідача.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 25% вартості невиконаного зобов'язання на підставі п. 8.3 Договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про надмірність неустойки та її непропорційність можливим збиткам. При цьому, з посиланням на положення частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідач вказує про можливість зменшення розміру заявлених штрафних санкцій або повного звільнення від сплати штрафних санкцій.
Дійсно, вказані норми передбачають право суду зменшити розмір штрафних санкцій за наявності відповідних обставин. Проте, таке зменшення не є обов'язком суду, а є виключно його дискреційним правом, реалізація якого можлива лише за наявності достатніх, конкретних, доведених та юридично значимих підстав.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, зменшення неустойки є винятковим правовим механізмом і застосовується лише тоді, коли доведено надмірність відповідальності боржника порівняно з наслідками порушення та за умови добросовісної поведінки з його боку.
У даному ж випадку відповідач не тільки повністю припинив виконання своїх зобов'язань, але й проігнорував усі звернення позивача та претензії, не підписав угоди про розірвання, не повідомив про жодні форс-мажорні чи інші обставини, що об'єктивно унеможливили постачання, що свідчить про відсутність в діях відповідача добросовісності, поваги до інтересів контрагента або співмірність вчинків зі зобов'язаннями.
Як було зазначено вище, ДСП "ЧАЕС" є державним підприємством, що обслуговує понад 2200 осіб, а його діяльність має критично важливе значення для функціонування окремих сфер економіки, оборони та безпеки. З огляду на публічний характер коштів, якими розпоряджається позивач, він зобов'язаний дотримуватися принципів законності, підзвітності й відповідальності за наслідки використання бюджетних коштів. Припинення поставок за договором без погодження створює реальну загрозу дестабілізації внутрішніх процесів підприємства, а відтак і системного збою в забезпеченні його стратегічної діяльності. Крім того, у разі припинення поставок позивач не має можливості оперативно укласти новий договір без проведення відповідної процедури закупівлі, що згідно з чинним законодавством потребує тривалого часу.
Отже, посилання відповідача на відсутність документально підтверджених збитків є хибним, оскільки наслідки невиконання зобов'язання мають системний та масштабний характер для позивача, і саме для таких випадків законодавець передбачив механізм господарських санкцій - як засіб стримування та покарання порушника, а не як форму відшкодування конкретних втрат.
З огляду на викладене вбачається, що позиція відповідача ґрунтується на спробі уникнути законної відповідальності за порушення зобов'язань.
Штрафні санкції є засобом забезпечення виконання зобов'язань, і їх нарахування не залежить від настання збитків. Вони застосовуються для стимулювання належного виконання зобов'язань. Штрафна санкція у розмірі 25% від вартості непоставленої продукції прямо передбачена умовами договору, що був добровільно підписаний сторонами. Її стягнення є законним і обґрунтованим способом реалізації відповідальності, передбаченої як договірними умовами, так і нормами статей 193, 216, 217 Господарського кодексу України та статей 610, 611, 551 Цивільного кодексу України.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, суми пені та штрафів за договорами, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, відносяться до доходної частини бюджету і після стягнення підлягають перерахуванню до бюджету.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій або звільнення відповідача від їх сплати, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" підлягають задоволенню як обґрунтовані та такі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
При цьому суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даного позову з вимогою майнового характеру - стягнення 10 577,43 грн, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Проте, судовий збір сплачено позивачем у розмірі 3028,00 грн, що на 605,60 грн більше ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (пр.Науки, буд. 56, м. Харків, 61072; код ЄДРПОУ 44009091) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (вул. Збройних Сил України, буд. 7/1, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07100; код ЄДРПОУ 14310862) - штрафні санкції за невиконання зобов'язань у розмірі 10 577,43 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "19" серпня 2025 р.
Суддя Н.М. Кухар