Справа № 175/3605/25
Провадження № 2-а/175/93/25
17 червня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1506 від 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що жодних порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію він не вчиняв. Разом з позовною заявою подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останній порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тому 28 серпня 2024 року було складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КупАП, а 03 вересня 2024 року винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 17000 грн.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з відзивом на позов та дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року було складено протокол №1506 в якому зазначено, що з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України та діє по даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, зобов'язані (у тому числі але не виключно) виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX , громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку. Відповідно до інформації яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів протягом 60-ти днів (з 18 травня 2024 року по 17 липня 2024 року) військовозобов'язаний ОСОБА_1 адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані не оновив.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1, абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
03 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено Постанову №1506 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КупАП.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП ).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП ).
Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до абзацу 5 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ст. 235 КупАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КупАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період та тягне за собою накладення накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому протокол №1506 від 28 серпня 2024 року та постанова №1506 від 03 вересня 2024 року взагалі не містять відомостей про дату, час та місце скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Суд зауважує, що згідно п.1 ст. 247 КупАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність подій та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП.
Судом також враховано надані стороною відповідача матеріали адміністративної справи, однак жодних доказів щодо факту вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 суду не надано.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню та оскаржувану Постанову №1506 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. відповідно до ст.286 КАС України слід скасувати із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
За змістом ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 210, 235, 251, 253, 289 КУпАП України, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-78, 241-248, 194, 205, 229, 250, 268, 286 КАС України, суд -,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову №1506 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. - скасувати.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.